Парк на згадку
В Ізраїлі садять дерева в пам'ять про тих, хто пішов у інший світ. У Великобританії сім'я може звернутися до муніципалітету і оплатити розміщення лавки в улюбленому для померлого місці. Нещодавно проєкт «Посадіть дерево на пам'ять» започатковано і в нас..
Ana-Maria Cononovici, 22.11.2022, 06:54
В Ізраїлі садять дерева в пам’ять про тих,
хто пішов у інший світ. У Великобританії сім’я може звернутися
до муніципалітету і оплатити розміщення лавки в улюбленому для померлого
місці.
Нещодавно проєкт «Посадіть дерево на
пам’ять» Громадського центру «Зій де біне» започатковано і в нашій країні. І оскільки це
перший проєкт, у якому взяла участь після смерті свого батька, Клаудія Удреску з центру «Зій де біне» розповіла нам історію проєкту: «Посадіть дерево на пам’ять» народився з потреби говорити про скорботу в публічному просторі. І
як саме це сталося? Меланія Меделяну (засновник громадського центру «Зій де біне») мала нагоду розмовляти з особою, яка втратила багато близьких у жахливій ДТП. І та
особа намагалася розповідати про тих, кого вже немає. Все, що вона отримувала у відповідь було «все пройде», «час лікує все», «будь сильною», «не плач», але
все, що вона хотіла, це мати можливість говорити, розповісти про свій біль, тримати
близько до душі тих, кого вже
немає на цьому світі, говорити про них. Вона продовжувала
намагатися говорити, а потім навколо неї запала тиша. Більше їй ніхто не
телефонував. Потім була ідея з фільму «Коко» про те, що ми існуємо до тих пір, поки про нас згадуватиме остання людина. І тоді постала
ідея, як ми можемо змусити
цих людей жити вічно, якось, десь? Так і з’явився веб-сайт «plantațiînamintire.ro», який
розповідає історії близьких людей, яких уже немає. Це надзвичайно емоційні та
красиві історії, де слова важать дуже, дуже багато. Від щирого серця запрошую
їх прочитати. Після цього сайту з’явилася ідея посадки дерев, які є символами життя, а також
матеріальності. Бо дерево навіть можна обійняти. І це дерево, в ідеї нашого проєкту, через QR-код розповідає історію близької людини, якої вже немає».
Так на початку листопада з’явився перший
парк зі спогадами. Клаудія Удреску: «Так
у Лугожі з’явився перший парк на згадку в Румунії, парк, який ми відкрили 5 листопада. Це
парк, який, з неба, має форму нескінченності, в якому 100
беріз розповідають історії туги, а посередині парку ми посадили гінкобілобу, символ
життя. У Лугожі є майже 100 беріз любові, тобто 100 історій зібрано в першому парку такого роду в Румунії. Коли ми
відкривали цей парк було багато емоцій. Десятки людей прийшли встановити табличку з цим QR-кодом, табличку, яка
з’єднує, як я сказала, березу з історією коханої людини, якої
вже немає. Хтось сказав мені: «тому, що я посадив цю берізку, мої листопадові дні завжди будуть зеленими,
навіть якщо восени вітер
обтрушує листя дерев», або як сказала нам інша особа: «моїй душі стало легше, тому що історія моєї матері не залишається замкнутою тільки в моїй
душі, її несуть вперед посаджені берізки». А що може бути живішим за парк, де
майбутні покоління любитимуть, гулятимуть, гратимуться чи шукатимуть притулку в
тіні цих беріз, насаджених на згадку».
Це підхід, завдяки якому життя завжди продовжується в іншій формі, як сказала
нам Клаудія Удреску: «Завдяки цьому парку біль і скорбота перетворюються на
життя. Люди приїздили сюди з Брашова, з Крайови, з Тімішоари, з
Бухареста. Деякі з них навіть взяли дерево в руки, відчули потребу обійняти
свою берізку. Хтось інший сказав, що приходитиме поливати своє дерево, щоб воно виросло великим. Він
годинами сидів, розповідаючи історії, на лавках біля берізок. Було багато
дзвінків у WhatsApp, тому що багато людей, серед тих, хто посадив, перебувають фактично за межами країни. Я запрошую вас від
усього серця прочитати історії, які були написані з великим болем, але також і
з великою любов’ю на сайті «plantati în amintire.ro», тому що, ми
віримо, шо немає нічого більш тривалого, ніж любов, з
якою були написані оповідання та було підібрано кожне
слово. Ми знаємо, як важко було писати ці історії, і дякуємо вам за довіру. І я
також хотіла би сказати, що весь листопад місяць присвячений пам’яті тих, кого вже немає в живих,
тому що ми хочемо передати далі
багато ресурсів, які
допоможуть нам пережити скорботу».
Це був лише перший крок проєкту, який триватиме, доки є люди, чию тугу
треба оплакувати. Клаудія Удреску: «Чого
ми дійсно зараз хочемо, і дякуємо за сотні повідомлень, які ми отримали, це
поширити цю кореневу пам’ять по всій країні. Для нас важливо, щоб такий проєкт реалізувався у
партнерстві з меріями, тому що ми приходимо і насаджуємо дерева, але потрібно, щоб мерія опікувалась цим парком,
в довгостроковій перспективі, тримала живим парк,
дерева, бо це не звичайний парк. Це парк, де кожне дерево символізує людину, воно символізує когось дорогого, кого вже немає, для
того, хто посадив його. Звеликою радістю ми повідомляємо вам, що наступні два парки будуть
відкриті в Бухаресті та Орадії. Ми щиро прийдемо туди, де мерія відкрита для такого проєкту, і дуже хочемо це зробити».
Зараз осінь. Але туга оживає.
