Печера Колібоая — на шляху до визнання ЮНЕСКО
Печера Колібоая в Біхорських горах, відома своїми наскельними малюнками віком понад 30 000 років і входить до п’ятірки найдавніших печер світу, нещодавно була включена до попереднього списку Румунії для ЮНЕСКО.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Манта, 29.09.2026, 07:30
Робота над підготовкою досьє для ЮНЕСКО щодо печери Колібоая в повіті Біхор ведеться ще з 2017 року. Згодом документацію неодноразово доповнювали та переглядали, і три роки тому вона знову потрапила до уваги Національного інституту культурної спадщини. Ця установа подала досьє до ЮНЕСКО, яке прийняло його 15 квітня цього року та опублікувало на офіційному веб-сайті. Таким чином, для печери Колібоая в Бігорських горах, відомої своїми наскельними малюнками віком понад 30 000 років і яка входить до п’ятірки найдавніших печер світу, це перший крок до офіційного визнання її об’єктом світової спадщини. Фахівці вважають цю знахідку однією з найважливіших у Європі в галузі палеолітичного мистецтва.
Розташована в комуні Кимпань, у верхній частині долини річки Сігіштелу, на висоті 550 метрів, печера має понад 1 066 метрів картографованих галерей та перепад висот 15 метрів. Хоча печера була відома в спеологічній літературі ще до 1900 року, її дослідження розпочалися лише в 1981 році.
Археолог Музею Краю Крішів Келін Геміш, який безпосередньо бере участь у розкопках, дослідженнях та документуванні доісторичного пам’ятника, розповів у ефірі ВСРР: «Печеру Колібоая було відкрито у вересні 2009 року. Вона містить дев’ять малюнків. Практично, з точки зору мистецтвознавства, сім з них є ескізами, більш схематичними зображеннями деяких продромальних явищ, а два з них належать до категорії самих малюнків, це зображення коня та бізона. З археологічної точки зору, вони надзвичайно важливі для доісторії Трансільванії та, опосередковано, Румунії. Вони важливі, перш за все, через свою давнину. Найдавніша дата датується приблизно 36 тисячами років тому. З іншої точки зору, мистецтвознавства, це одні з найдавніших зображень у світі. Вони є одними з перших п’яти відкриттів такого роду. Вони багато розповідають нам про громади, основним засобом існування яких було полювання. Вони розповідають нам про тварин, на яких полювали ці громади, тому що у нас є коні, у нас є бізони, у нас є печерні ведмеді, у нас є, дуже ймовірно, шерстистий мамонт. У нас є «кішка», або кінь, який скаче, дуже навідне зображення». Вони багато розповідають нам про вірування цих мисливських громад і про те, що ця частина печери була призначена для магіко-релігійних практик чи чогось подібного.»
Хоча включення до списку ЮНЕСКО могло б принести цьому регіону популярність та можливості фінансування, фахівці виключають можливість відкриття печери для широкої публіки. Моніторинг мікроклімату показав, що навіть присутність кількох людей змінює температуру в галереї та може негативно вплинути на фрески. Археолог Музею Краю Крішів Келін Геміш: «З туристичної точки зору це залежить від місцевих органів влади, від Ради повіту Біхор та, відповідно, від місцевої ради громади Кимпань. Як ми бачили й в інших випадках у Європі, багато печер такого типу самі по собі не відкриті для відвідування. Є один винятковий випадок — печера Шове у Франції. Печеру було відкрито в 1994 році, і протягом майже 20 років тривали роботи з відтворення печери в масштабі 1:1. Винятковий випадок! Але є й випадки, коли поблизу печери облаштовували невеликі й елегантні музеї. Це могло б стати відправною точкою. З іншого боку, її не можна буде відвідувати з точки зору мікроклімату в печері, адже ви та ваші слухачі повинні знати, що кожна печера, хай вона більша чи менша, має власний мікроклімат, і кожна зміна, наприклад, температури, викликає ланцюгові реакції, які можуть негативно вплинути на малюнки».
Галерея малюнків, яку вважають найціннішою частиною печери, має довжину приблизно 50 метрів і розташована на відстані близько 770 метрів від входу. Дослідники вважають, що в минулому значна частина печери була прикрашена, проте паводки та геологічні зміни знищили численні зображення. Крім того, оскільки малюнки були ізольовані протягом десятків тисяч років, будь-які зміни можуть призвести до їхнього пошкодження. Негативний досвід печер Ласко та Альтаміра у Франції та Іспанії, де неконтрольований туризм завдав шкоди наскельним малюнкам, є чітким попередженням для румунських фахівців. Археолог Келін Геміш додав: «Бажано було б організувати такий музей, який мав би велике значення для місцевої громади. Частину цих малюнків можна побачити на нашій постійній експозиції — у Музеї Краю Крішів в Орадії — саме для того, щоб не завдати шкоди цим невеликим, але вражаючим творам мистецтва».
Як і інші печери такого типу, печера Колібоая залишається закритою для відвідувачів з метою збереження культурної спадщини. Натомість дослідники пропонують створити відвідувацький центр або музей поблизу Долини річки Сігіштелу, де будуть відтворені малюнки та атмосфера зсередини печери. Такий проєкт міг би перетворити цю місцевість на важливий культурний та туристичний об’єкт за зразком деяких громад у Франції, які розвинулися навколо палеолітичних пам’яток.
