Ана Сімон. Незвичайні зустрічі
Покинула країну 50 років тому, перебувала в Іспанії з докторською стипендією, а потім оселилася у Женеві, Швейцарії. Ана Сімон є цінним культурним діячем, сценаристом, режисером, перекладачем.
Corina Sabău, 20.10.2018, 02:02
Покинула країну 50 років тому, перебувала в Іспанії з докторською стипендією, а потім оселилася у Женеві, Швейцарії. Ана Сімон
є цінним культурним діячем, сценаристом,
режисером, перекладачем. Вона народився
в селі Домашня, Караш-Северінського повіту,
але про неї занадто
мало відомо, особливо в її рідній країні. Першим кроком на шляху по виявленню таланту Ани Сімон в румунському просторі є книга Ана Сімон. Незвичайні зустрічі, написана Аліною Мазілу, Василем Богданом та Корнелом Унгуряну. Книга вийшла друком у видавництві Діакритик в кінці вересня в місті Тімішоара.
Аліна Мазілу, яка є одним з трьох
авторів та упорядником книги, стверджує: З моєї точки зору, книга
є лише початком, тому
що дуже мало відомо про Ану й це
шкода. Я б не сказала, що це несправедливо, тому що ні Ана не дуже хотіла рекламувати себе. І тоді я подумала на книгу про та з Аною. Це в основному у вигляді інтерв’ю. Що саме описує книга? На мою думку в книзі висвітлена дуже складна її особистість, її покликання до дружби, вона мабуть найщедріша особа, з якою я познайомилася. Я хотіла неодмінно, щоб ця книга не розкривала все. Я хотіла, щоб вона залишила загадкову ауру, щоб вона була запрошенням до відкриття всесвіту Ани,
але одночасно дала змогу читачеві уявити собі те, що не сказано. Несказане.
Ана Сімон є
дружиною Франсуа Сімона, швейцарського актора з винятковою виразністю та чутливістю та невісткою Мішєля Сімона, одна з зірок європейського
кіно. Ана Сімон є автором численних томів та фільмів. Вона переклала, між
іншим, книги Мірчі Еліади, Маріна Сореску та Мігуєля де
Унамуно. Книга Ана Сімон. Незвичайні зустрічі містить спогади авторів, кілька віршів Ани Сімон у
перекладі Маріна Сореску та Жана Гросу. Аліна Мазілу стверджує: Книга містить кілька фотографій, в тому числі фотографію з Маріо Варгас Льоса в
Лімі, перед тим як Льоса став
дуже відомим, а також листи отримані від Йона Негоїцеску, дуже доброго друга Ани та лист від Еміля Чорана, а також портрет здійснений
Маргаретою Крігер, доброю подругою Ани. На обкладинці – портрет, який виглядає чудово, і я думаю, що він дуже добре висвітлює Ану, портрет зроблений
чилійським
художником Хосе Вентуреллі,
близький друг Пабло Неруди. Книга
містить також різні фотографії з Йоном Віану та її чоловіком Франсуа Сімоном.
Двигуном всієї праці Ани: літературні хроніки, презентації, інтерв’ю, вірші та переклади, є захопленість – пише Аліна Мазілу в
книзі. Про це відмітила сама Ана Сімон,
присутня на презентації книги в місті Тімішоара в інтерв’ю Всесвітній Службі Радіо Румунія: Все, що я зробила для артистів, було завдяки сильному захопленню. Напевно, й моя літературна структура зіграла велику роль,
тому що я вивчала універсальну та порівняльну літератури та завжди мене цікавив їхній внутрішній світ. Артисти приходять звідкись та діляться скільки можуть своїм внутрішнім світом. У свою чергу я,
наскільки змогла, висвітлила це захоплення у окремому фільмі.
Теж в книзі можна побачити фотографію обкладинки книги про Мішеля Сімона і
Франсуа Сімона, упорядником якої була Ана Сімон. Аліна Мазілу розповідає: Це невелика частина складної роботи, яку Ана здійснила для зміцнення іміджу Мішеля Сімона та Франсуа Сімона, батька і сина. Практично,
після смерті Франсуа, Ана працювала майже все своє життя для утвердження
їхнього іміджу. Вона присвятила їм книгу, написала вірші, присвячені Франсуа
Сімону, організувала різні заходи в честь його пам’яті, боролася за визнання його праці,
тому що він є одним з найвиразніших французьких акторів, який заснував
театр, що і досі діє, а саме Théâtre de Carougeу Женеві. Ана завзято працювала, щоб утверджувати його імідж.
Подорожуючи по світу, розділяючи час, особливо між Женевою, Парижем та
Барселоною, Ана Сімон регулярно повертається до Румунії, в Банат. На запитання де вона
почуває себе вдома, Ана Сімон відповіла: Вдома… це як для Камю. Моєю
батьківщиною була моя матір, що означало вдома. Після цього, я ніколи не мала
власний дім. У нас був тимчасовий дім, тому що, будучи дружиною з
Франсуа, я багато подорожувала з ним, де він знімав фільми. Час
від часу ми поверталися додому, щоб трохи спати. Наш дім був там, де ми були
разом, і від коли у мене немає сім’ї, зокрема батьків, зникло… Камю стверджував,
що його країна була його матір’ю. І згодом у нього не було країни. У мене країна була весь час, тому що мова дуже важлива, тому що моє самовдосконалення має зв’язок з Румунією
і, звичайно я ношу її в душі й якщо її щось трапилося б, звичайно, я б її захищала. Це моя рідна країна, країна духовного дозрівання… Я не можу бути француженкою або швейцаркою.
Книга Ана Сімон. Незвичайні зустрічі – це книга, яка викликає бажання більше дізнаватися про життя Ани Сімон. Життя – як мрія. Аліна Мазілу відмічає:
Кожен з трьох авторів мав незвичайні зустрічі з Аною Сімон. Кожен з
них відношувася до неї у залежності від першої
зустрічі, у кожного з них виникли, я б сказала, навіть сюрреалістичні почуття та кожен розповів у книзі в своїй манері, у своєму стилі … Я не хотіла, щоб була простою книгою, я не хотіла, щоб книга читалася важко. Я
хотіла, щоб книга читалася як добре написаний роман. І я сподіваюсь,
що це мені вдалося.
