«Тритон», багаторазово премійований документальний фільм
Документальний фільм «Тритон» Ани Лунгу, який нещодавно вийшов у прокат в Румунії, мав світову прем'єру в рамках Міжнародного конкурсу фестивалю FID Marseille.
Коріна Крістя і Христина Штірбець, 22.11.2025, 08:45
Документальний фільм «Тритон» Ани Лунгу, який нещодавно вийшов у прокат в Румунії, мав світову прем’єру в рамках Міжнародного конкурсу фестивалю FID Marseille. Фільм отримав Спеціальний приз журі за використання приватних матеріалів Archivio Aperto Bologna та приз FIPRESCI Transilvania International Film Festival, а також був номінований у секції Semaine de la critique de Montréal в Канаді та на Astra Film Festival.
«Тритон» — це монтажний фільм, заснований виключно на архівних матеріалах, рідкісних аматорських знімках, зроблених між Другою світовою війною та революцією 1989 року. «Тритон» складається з трьох історій, оброблених у різних стилях, але пов’язані між собою жіночим голосом оповідача: батько, який знімає дитинство своєї дочки в Румунії 80-х років, вчитель музики, який документує життя членів сім’ї та друзів у 60-70-х роках, і аристократ, який знімає кадри літа 1942 року, коли наша країна була союзником нацистської Німеччини.
Співпраця з режисером Дане Комльєном, який народився в Боснії і Герцеговині і живе в Берліні, який також зробив монтаж фільму, була важливою для цього проекту, каже режисерка Ана Лунгу: «Рішення про те, що фільм буде складатися з трьох частин, оброблених у різних стилях, з’явилося, коли я вже працювала сама. Я працювала близько року сама над монтажем фільму і вже тоді відчувала, що краще, щоб ці три частини були розділені, а не пов’язані між собою вигаданою історією. Спочатку я попросила Дане Комлєна проконсультувати мене щодо Voice-over (закадрового голосу), тому що до цього я ніколи не працювала таким чином, а Дане використовує цей засіб у всіх своїх фільмах. Я вже знала, що Дане Комлєн має літературний талант, він публікував вірші ще до того, як зайнявся кіно, і це також дуже вплинуло на мій вибір. Тому я була дуже вдячна, що він погодився на цю співпрацю. Дане висунув ідею, що, оскільки ми маємо три частини, стилістично різні, то і закадровий голос повинен бути різним. У першій частині я вирішила, що цей голос буде від першої особи, у другій частині — від третьої особи, а в останній частині — від другої особи, у формі листа, звернення. Як я вже казала, ця ідея мені здалася дуже доречною, і я її зберегла. А в середині, в історії з оповідачкою, є невелика згадка про роман «Блідий вогонь» Володимира Набокова. Набоков, а також інші літературні згадки, певним чином стали основою моєї співпраці з ним.»
Андрей Тенесеску, відбірник і куратор фестивалю, визначив, що разом із «Тритоном» розпочався новий етап у фільмографії Ани Лунгу: «Відкривши ці архіви, які вона використовує у фільмі «Тритон», Ана Лунгу стилістично і формально започаткувала мову кіно, відмінну від тієї, яку вона використовувала досі у своїх художніх фільмах. Варто зауважити, що і в ігрових фільмах, знятих до цього Аною Лунгу використовувалися біографічні елементи акторів і актрис, які ми бачили в акторському складі. Але цього разу Ана працює з знайденими матеріалами (found objects), тобто в даному випадку з особистими архівами, які вже мають автономність як кінематографічні або візуальні об’єкти. Ана не тільки надає їм простір для вираження, але й переосмислює їх, і робить це етично, що є дуже важливим підходом при роботі з архівами. Знімаючи монтажний фільм, роль авторки, як відомо, полягає в самому монтажі. Але «Тритон» — це, очевидно, дуже добре продуманий творчий акт, і я маю на увазі його наратив й тон. «Тритон» — це багатий фільм, який заслуговує на повторний перегляд, тому що глядач щоразу знайде в ньому щось інше, щось нове. Або, чому б і ні, і цей варіант також можливий, щоразу глядачеві підтверджуватиметься чи ні певний меседж чи певне сприйняття того, як розповідається фільм, або самих архівів. Я з великим захопленням спостерігаю, і вже говорив про те, що румунські фільми, монтажні фільми або гібридні документальні фільми, все більше цікавляться архівами. А «Тритон», зокрема, надає нам доступ до рідко бачених особистих архівів, чи то кіно, чи то інших засобів масової інформації».
Ана Лунгу народилася в 1978 році й до цього часу зняла як незалежний режисер кілька повнометражних художніх фільмів, які були відібрані для міжнародних фестивалів, таких як Локарнський кінофестиваль («Черево кита», 2010), Роттердамський кінофестиваль («Автопортрет слухняної дівчинки», 2015), Фестиваль у Сараєво («Півтора принца», 2018). Вона отримала нагороду за найкращий фільм на фестивалі Crossing Europe у Лінці та премію глядацьких симпатій на Європейському кінофестивалі 2015 року. З 2019 року є членом Європейської кіноакадемії. Продюсерами фільму «Тритон» є Адріан Сітару та Ана Лунгу.