Румунські друки для Леванту

Починаючи з кінця XVII століття, румунська територія стає центром поширення християнської релігії та культури для християн Леванту. У Волощині друкуються книги для арабів та грузинів-християн, а при дворі князя Костянтина Бринков'яну працюють такі інтелектуали, як Анфім Іверський.

Стеліу Ламбру і Христина Манта, 01.09.2025, 06:25

Між XVI та XIX століттями румунські країни були частиною східного культурного світу, де домінувала Османська імперія. Розташовані на периферії напрямку ісламської експансії, румунські князівства підтримували християн з Леванту через церковні книги. Таким чином, у румунському просторі з’явилися перші християнські православні тексти арабською мовою.

Полікарп Кіцулеску — спеціаліст зі старовинних рідкісних книг, і від нього ми дізналися подробиці про значення друкарств з Волощини та Молдови для  християн Леванту: «Починаючи з Олександрії в Єгипті та Єрусалиму, і далі до Бейрута, були християнські громади, які не мали можливості друкувати ці книги своєю мовою. Чому не могли? Тому що імперія, яка панувала на цих територіях, піддавала християн дискримінаційним, економічним і соціальним умовам. І з цієї причини християни часто були змушені відрікатися від християнської віри, тому що не могли сплачувати збори, які були вищими, ніж у інших. З іншого боку, вони втрачали церкви, не маючи можливості сплачувати збори, які на них накладалися, і не могло бути й мови про друкування книг, тобто про культивування віри, про її збереження в християнських громадах. З цієї причини патріархи Антіохії, особливо, та Олександрії, а також Єрусалиму та Константинополя, вирушали у дуже довгі та виснажливі подорожі до країн, якими правили християнські князі, які були готові підтримувати та сприяти виживанню християнських громад, що перебували у скрутному становищі».

Історія друкованих текстів на румунській території для християн з Леванту починається з кінця XVII століття. Полікарп Кіцулеску: «За часів Костянтина Бринковяну, правителя-мученика, який мав поруч із собою генія друкарського мистецтва, грузина Анфіма Іверського, також святого мученика, двох важливих постатей в історії Волощини, стало можливим друкувати арабською мовою, вперше у світі, православні тексти, адресовані православним християнам з Леванту. Перша у світі православна книга для них була надрукована в Снагові в 1701 році, була присвячена Святим Літургіям, і вони зображують гравюри та ретельність, з якою були виконані. Не тільки правитель Волощини фінансував початок друкування арабських книг, але й фінансував технологію, яка була на той час дуже плідною. Здається, що патріарх Афанасій III Даббас, близький до Бринковяну та Анфіма Іверського, взяв не тільки перші дві книги, надруковані арабськими літерами в Снагові та Бухаресті в 1701 і 1702 роках, але й друкарське обладнання та майстрів, які навчили його, як ним користуватися. І так, він встановив в Алеппо, Сирія, друкарський верстат, на якому було надруковано Євангеліє 1706 року, псалтир – також 1706 року, що вийшов з чудовим гербом Бринковяну. Герб, очевидно, є свідченням не тільки отриманого фінансування, але й вдячності арабської православної громади Алеппо, Сирія».

Увага Бринковяну та Анфіма також була спрямована на Чорне море: «Іншим результатом меценатства Костянтина Бринковяну, цього разу для грузинських християн, була Євангелія, надрукована в Тбілісі в 1709 році, яку підписав власноруч сам Анфім Іверський. Це присвята, подарунок спонсору віри в цій частині Кавказу, сучасної Грузії».

Як каже Полікарп Кіцулеску, східний дух завжди був більше схильний до споглядання. Це також примітно і в друкованих виданнях: «Схід, загалом, більше цікавився поезією та молитвою, містикою, хоча й дав світу таких видатних догматиків, як святий Іоанн Дамаскін із Дамаска, Сирія. Схід уникав теологічних спекуляцій і скоріше користувався катехизацією, яка проводилася через літургію і молитву в церкві. Тому арабський православний друк вперше у світі розпочався з літургії та часослову. Звичайно, друк продовжився Євангеліями з коментарями, псалтирем, посланням про покаяння, які з’явилися в Алеппо пізніше, до 1711 року. Були також томи проповідей тощо. Румунські друки були джерелами для арабських друків, в тому числі з графічної точки зору, тільки з точки зору самого літургійного тексту».

Смерть Костянтина Бринковяну в 1714 році не призвела до припинення підтримки християн на Близькому Сході: «Румунські країни не відмовилися від проекту підтримки християн Леванту, а іншим лідером православної місії був патріарх Сильвестр Антіохійський. У середині XVIII століття він часто приїжджав до Молдови та Волощини, де правителі Костянтин та Іоанн Маврокортад, сини великого правителя Ніколая Маврокортада, також фінансували друк книг, про які ми майже не мали згадок, перш ніж їх відкрили. У середині XVIII століття збільшилася кількість друкованих видань, що з’явилися в Яссах і Бухаресті арабською мовою. Насправді, румунський внесок був набагато багатшим і різноманітнішим. Патріарх Сильвестр надрукував у Яссах і Бухаресті кілька книг, деякі з них були молитовниками, інші висловлювали православну позицію щодо викликів, що виникли, коли частина Антіохійської церкви об’єдналася з Римом у 1724 році».

Румуни сприяли підтримці християн Сходу в XVII і XVIII століттях, друкуючи книги. Вони були променем надії для багатьох, хто шукав спокою у вірі.