Церква і комунізм

У комуністичній Румунії, до релігії та церкви взагалі ставилися негативно. Релігійні практики були знеохочені, після того як на початку комунізму в 1950-х роках багато священиків були ув'язнені.

Steliu Lambru, 11.02.2019, 09:53

У комуністичній Румунії, до релігії та церкви взагалі ставилися негативно. Релігійні практики були знеохочені, після того як на початку комунізму в 1950-х роках багато священиків були ув’язнені. Однак, після консолідації,
комуністичний режим дозволив релігійні практики, оскільки вони вже не були небезпекою та намагався забезпечити собі лояльність населення.

Теоретично, комуністична
ідея відокремлювала релігію
від Церкви, але засуджувала обидвох. В той
час як релігія вважалася проявом первісної людини сприймати навколишній світ іноді з міфологічної точки зору, Церква
вважалася установою, яка експлуатувала
людину. Релігія користувалась пом’якшувальними обставинами, а церква ні. Прийшовши до влади, комуністична партія переглянула своє ставлення
до релігії та до Церкви,
яких вона включила в свою
культурну політику як елементи національної ідентичності. Загалом, той самий
механізм вступив у дію у всіх країнах Центральної та Східної Європи після 1945
року, країнах окупованих
Радянським Союзом, але з місцевими відмінностями, в тому числі в Румунії.

Інженер Штефан Бирля був високопоставленим членом комуністичної партійної
та державної ієрархії, починаючи від середини 1940-го року. У інтерв’ю, даному
в 2002 році Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення, він
визнав, що хоча він не був віруючим, він не мав нічого проти релігії та Церкви. Він навіть визнав, що
не виступив проти хрещення двох своїх дітей, хоча він і його дружина не взяли
церковний шлюб: Я
особисто не ініціював це, моя теща, мама і бабуся взяли на себе ініціативу.
Вони були у церкві, я здав собі справу, тому що пахли васильком. Хай будуть
здорові – сказали ми всі. Одна дитина була хрещена у бухарестській церкві «Кашін»,
а інша не знаю точно в якій церкві. Я сказав, щоб мене не залучали до цього, але я не був проти хрещення дітей. Я з дружиною не взяли церковний шлюб. Одного
разу ми подумали одружитися в церкві, ми поїхали до села Кея, але згодом ми вирішили,
що це можуть виникнути проблеми через те, що ми робимо це таємно. Було краще брати церковний шлюб публічно. Я ніколи не відмовлявся від церкви. І з дружиною та дітьми, ми відвідували церкви та монастирі. Я отримав певну
релігійну освіту в дитинстві, дідусь водив мене до церкви в селі повіту Прахова. У
мене і тепер ікона в кишені, яку я отримав від подруги моєї мами коли мені було
десять чи дванадцять років. Я не був, як говорилося вільним мислителем.

Будучи інженером, Штефан Бирля зізнався, що до 1989 року разом з двома
своїми друзями створили теорію, що поєднує науку та релігійні уявлення: Коли я займався науковими дослідженнями, у певний момент працював
над так би мовити химерною ідеєю про яку я говорив з іншими фахівцями, зокрема інженером
Едмондом Ніколау. Я займався зокрема кібернетикою, до речі я сформулював
концепцію кібернетики в загальній теорії систем в економіці, яка була опублікована
в Лондоні. Іншим моїм другом був доктор Белечану-Столніч. Я провів кілька зустрічей з Белечану,
ми разом написали наукову роботу, представив він цю роботу на якомусь конгресі.
Ми дійшли висновку, що з кібернетичної точки зору, інтелектуальні істоти на
інших планетах дуже схожі на людей, тому що вони повинні мати вертикальну
позицію, щоб мати здатність сприймати поле візуальної інформації
якомога більше. Чому всі почуття розташовані наверх? Тому що природа прагне все спрощувати. Це означає, що у релігійному твердженні про те, що Бог
створив людину за своїм образом і подобою, є деяка правда в цій надприродній
силі. Я працював тоді у Національній науково-технічній раді, і я не мав жодних
причин не висловлювати цю ідею.

Багато людей боялися ходити до церкви через так зване переслідування тих, хто займався релігійними практиками.
Штефан Бирля: Я ніколи не був очевидцем того, щоб хтось був підданий критиці під час засідань
Союзу робітничої молоді або на інших засіданнях, за те, що вінчався,
хрестив своїх дітей або поховав своїх батьків. Не виключаю, що може були
окремі перебільшення, але я не чув про
них. І я контактував з багатьма
людьми. Чаушеску погоджувався з цими речами, але його
дружина була проти них. І, крім усього цього, навіть виникли неприємні ситуації тому, що Зоя (дочка Чаушеску) та навіть Ніку (один з синів Чаушеску) відвідували
монастирі, серед
яких монастир Агапія.

Відносини між комуністичним режимом, з одного боку, та Церквою і релігією, з
іншого боку, були проблематичними, обидві сторони намагалися співіснувати. Соціальний, економічний і
політичний занепад режиму призвів
до того, що шукати спокій в релігії було припустимим компромісом.