80 років від приходу до влади в Румунії профашистського націонал-легіонерського режиму

6 вересня 1940 року в Румунії був встановлений профашистський націонал-легіонерський режим, на чолі з генералом Йоном Антонеску.

Steliu Lambru, 05.10.2020, 08:51

6
вересня 1940 року в Румунії був встановлений профашистський націонал-легіонерський режим, на чолі з генералом Йоном Антонеску. Цей режим перетворив
Румунію на національно-легіонерську державу, в якій були придушені
всі демократичні свободи. А головними акторами, які зробили можливим момент 6
вересня 1940 року, були, по порядку, король Кароль II, генерал Йон Антонеску, Легіонерський рух та його лідер Хорія Сіма.

Король
Кароль II, авантюрист з авторитарними імпульсами, вважався головним винуватцем територіальної
катастрофи, яку зазнала Румунія в 1940 році. У червні, після вступу в силу Віденського диктату, Бессарабія та
Північна Буковина були анексовані Радянським Союзом, а в серпні Північна Трансільванія
– Угорщиною. 5 вересня 1940 року
під тиском обставин Кароль II призначив прем’єр-міністром генерала Йона
Антонеску, він зрікся від престолу на користь його
19-річного сина Міхая I та покинув країну.

Генерал
Антонеску, другий головний актор, звернувся до Кароля II з жорстоким меморандумом, в якому він протестував проти
капітуляції без опору перед Радянським Союзом, і тому що він був засланий
королем, здобув величезний авторитет в армії. Третім великим актором був
Легіонерський Рух, Фашистська організація, заснована Корнеліу Зелею Кодряну в
1927 році, Легіонерський рух брав участь у політичному житті Румунії в 30-х
роках під кількома назвами, таких: «Залізна гвардія», Група Корнеліу Зелі
Кодряну та партія Все для країни.

Під
час королівської диктатури Кароля II від лютого 1938 року до вересня 1940 року відбулося
переслідування легіонерів, під час якого був вбитий їх лідер Кодряну. Через
відмову лідерів демократичних партій, голови Націонал-ліберальної партії Діну
Бретяну та лідера Націонал-селянської партії Юліу Маніу сформувати урядову
коаліцію з легіонерами, був створений уряд легіонерів та військових, а також
цивільних осіб, близьких до Антонеску. Таким
чином, Румунія була проголошена «національно-легіонерською державою». Про це
розповідає історик Йоан Скурту: Вперше в історії Румунії була спроба очолити
країну на підставі ідеології. Легіонери прийшли до влади бажаючи організувати
Румунію, так би мовити, за їхніми образом та подобою. Тому вони домоглися проголосити
Румунію національно-легіонерською державою. Отож це не була вже звичайна
держава, а легіонерська. Згодом вони почали перетворювати державу, починаючи з
економікою. Вони призначили комісарів з румунізації економіки, які повинні були
перебрати румунські підприємства, багато з яких єврейські підприємства, але
також багато підприємств очолених румунами, таких як фабрика Летя у
Брашові, якою керував Діну Бретяну. Потрібно було розробити своєрідний план та планувати
розвиток відповідно до легіонерської ідеології, план який би мав на увазі, перш
за все, сільське господарство, а потім інші галузі, враховуючи той факт, що румунська
держава створена у пропорції 80% з селян.

Після
перетворення економіки, послідували культура та освіта. Йоан Скурту: З
ідеологічно-культурної точки зору, зайнявши Міністерство національної освіти та
Міністерство національної пропаганди, легіонери намагалися нав’язати ідею, що
людина – це маленьке колесо величезного апарату, який належить державі. Людина
мала дотримуватися певних вказівок, які мали належати Легіонерському Руху. Іншими
словами, особисті права та свободи вже не існували, були лише колективні права
держави, які були встановлені Легіонерським рухом. Що стосується зовнішньої
політики, то, очевидно, що вона була орієнтована на Німеччину та Італію,
оскільки від грудня 1937 року, під час виборчої кампанії для парламентських
виборів, Корнеліу Зеля Кодряну заявив, що через 48 годин після перемоги Легіонерського
руху, Румунія укладе союз із Римом та Берліном. За наполяганням легіонерів і за
власним бажанням Йон Антонеску підписав приєднання Румунії до Тристороннього
пакту 23 листопада 1940 року, тобто до союзу між Німеччиною, Італією та Японією.

Насправді
Румунія перетворюється із ослабленої на безладну державу, як стверджує Йоан Скурту: Утворилося справжнє безладдя, бо така реорганізація не могла довести до помітних
і негайних результатів. Зміна керівників підприємств з новими від Легіонерського
руху, багато з яких не мали здібностей до підприємницької діяльності, не призвела
до поліпшення діяльності підприємств. Викладачів, у тому числі престижних університетських
професорів було виключено з роботи, та були призначені професори, які були прихильниками
легіонерів та які пропагували ідеологію. Це сталося і на рівні середньої
освіти, в ліцеях. Весь пропагандистський апарат повинен був вихваляти Легіонерський
рух, Кодряну, Сіму, вихваляти Німеччину, Італію тощо. Після того, як Румунія була
в союзі з Францією та Великобританією для захисту територіальної цілісності,
ніхто не міг забути, що Віденський диктат був запроваджений Гітлером і
Муссоліні. Тому це безладдя в румунській державі не призвело до результатів і навіть
не мало як, оскільки держава – це дуже громіздка та інерційна машина, яку не
можна змінювати з дня на день. Якщо замінюється директор великого
підприємства, воно не буде працювати відразу з максимальними параметрами. Такого
не може бути.

Національно-легіонерська
держава проіснувала до січня 1941 року, коли її замінила військова та особиста
диктатура Йона Антонеску. Конфлікт між Антонеску та Легіонерським рухом
спалахнув у січні 1941 року, коли перший за підтримки Німеччини врегулював спір
на свою користь.