Насильство над дітьми
Зла дитина, Я дарма працюю для тебе, Ти не заслуговуєш нічого ... вирази, що іноді батьки і вчителі говорять.
Christine Leșcu, 03.04.2013, 14:36
“Зла дитина”, “Я дарма працюю для тебе”, “Ти не заслуговуєш нічого” … вирази, що іноді батьки і вчителі говорять, не розуміючи їх значення або наслідків. Їх також супроводжує часто фізичне насильство вдома і в школі. Як часто, і хто говорить так дітям? На це запитання надає відповідь дослідження проведене організацією «Рятуймо дітей» у співпраці з румунським урядом під заголовком “Зловживання і зневага до дітей.”
Про результати цього дослідження розповідає психолог Діана Стенкуляну координатор цієї програми в рамках організації “Рятуйте дітей”: ”Порівняно з аналогічним дослідженням проведеним 10 років тому ці показники трохи знизились. З іншого боку, вони залишаються на тривожному рівні. Більше 63% дітей стверджують, що їх бють вдома. 38% батьків визнають, що вони використовують тілесні покарання, насильство і приниження, як методи виховання дітей. 20% батьків переконані в позитивному значенні побиття в процесі виховання своїх дітей. Ані в школах, ситуація не є кращою. Більше 86% учнів стверджують, що основні реакції з боку вчителів, коли вони помиляються це сварка, критика і докори. 33% говорять про приниження та образи з боку вчителів і 7% стверджують, що їх в школі б’ють.”
Рівень насильства в школах є мотивом занепокоєння для влади. На жаль, немає чіткої статистики у цьому сенсі та однакових критеріїв визначення випадків насильства над дітьми. Все це розяснить майбутня «Стратегія по боротьбі з насильством», ініційована Міністерством освіти, як запевняє нас міністр Ремус Прікопіє: ”Я, як міністр, дізнаюсь про переважну більшість випадків насильства із засобів масової інформації. За нашою системою звітності завжди дізнаєшся після того як випадок стався. З іншого боку, зявилося в останні місяці, багато статистики. Є повіти, які повідомляють про 70 випадків насильства та повіти, що повідомили 2500 випадків насильства упродовж того самого періоду. Із статистичного погляду це не можливо. Тобто, насправді, ніхто не знає точно, що звітує. Кожен вимірює чого він хоче. Стратегія намагається встановити категорії насильства, щоб запровадити систему моніторингу в реальному часі. Якщо має місце акт насильства, школа повинна ввійти в базу даних і написати коротко, що там сталося. По-друге, маючи кращу типологію цього явища, ми знаємо, яку політику утверджувати, і як його запобігти.”
Відповідно до чинного способу повідомлення про випадки насильства в останньому півріччі минулого року, в Міністерстві освіти було зареєстровано близько 140-160 випадків насильства в школі по всій країні. У Бухаресті, однак, тільки в першому півріччі цього року було зареєстровано близько 160. Крім того, враховуються разом всі ситуації насильства, від нападу на школяра до безпеки шкіл. Таким чином, у столиці, рівень насильства в школах є вищим. Ще немає точних даних, але це тимчасово. Більше того, не відомі випадки звільнення вчителя із системи за фізичне і розумове насильство над дітьми.
Запобігання насильства є життєво важливим, враховуючи, що фізичне і психологічне насильство, вирази «зла і дурна дитина” залишають глибокі шрами у дитячій психіці. Знову біля мікрофону психолог Діана Стенкуляну: ”Постраждала дитина має набагато більш високий ризик розвитку психічних розладів у підлітковому та дорослому віці. Йдеться про депресії, посттравматичний синдром, агресивну поведінку та низьку самооцінку. Також маємо на увазі негативний заряд відносини між батьками і дитиною, відносини, які повинні бути нашою основною складовою довіри і прихильності. Коли ці відносини скомпрометовані, вся база освіти і здоровя дитини знаходиться під загрозою. І не востаннє, є ризик збереження агресивної моделі вирішення проблем. Якщо дитина навчається вдома, що лише за допомогою агресивності вирішуються проблеми, тоді так і вона буде робити в школі, на розі будівлі, в групі друзів, і як дорослий, на роботі, у парних відносинах або у відносинах зі своїми дітьми.”
Цілком можливо, що теперішня поведінка батьків передалась з покоління в покоління. Діана Стенкуляну: “Матері, будучи причетними щодня до різних складних справ у відносинах з дітьми схильні використовувати фізичне насильство щодо дітей. Батько прихильник словесного насильства – образи, приниження -або фізичних покарань.”
Щоб розірвати порочне коло насильства, організація «Рятуйте дітей» оголосила кампанію «Діти без ярликів”, яка буде проходити з березня по жовтень 2013 року. Кампанія спрямована на заміну насильницької практики на виховні методи з метою сприяння гармонійному розвитку дітей. Крім того, насильство щодо них повинно бути визнаним як таким, що існує і соціально засудженим. У цьому сенсі, “Діти без ярликів” буде користуватись підтримкою блогерів, які хочуть боротися з насильством на своїх сайтах.
