Ростемо разом

Феномен дітей, які залишилися вдома з одним батьком або під опікою родичів через те, що батьки виїхали на заробітки за кордон, зазнав в Румунії неймовірного масштабу

Ana-Maria Cononovici, 21.08.2013, 01:00

Феномен дітей, які залишилися вдома з одним батьком або під опікою родичів через те, що батьки виїхали на заробітки за кордон, зазнав в Румунії неймовірного масштабу. Таким чином, згідно зі звітом, опублікованим Управлінням захисту дитини, за підсумками 2012-го року, на обліку соціальних працівників було 79.901 дитина батьки яких виїхали за кордон. З їх числа, 41% були повністю позбавлені батьківського піклування. У разі 22.993 дітей обидвоє батьків працюють за кордоном, а 9.991 дитина походили з сімей, в яких єдиний працюючий батько був за кордоном. Хоча ці цифри великі, ряд досліджень свідчать про те, що офіційні дані лише частково охоплюють це явище.

Новий крок на підтримку цих дітей був зроблений за допомогою асоціації «Румунія, Рятуйте дітей», яка ініціювала програму «Ростемо разом.” Габріела Александреску, виконавчий голова Організації «Рятуйте дітей» розповідає про майбутнє програми: «Метою програми є знайти найкращі методи захисту дітей, батьки яких перебувають закордоном, і, таким чином, розвивати комплексні послуги з надання підтримки цим дітям. Ми хочемо допомагати їм готуватися до уроків, тому що без адекватного батьківського захисту, дуже рідко буває, що дитина як слід готується до школи. Ми допомагаємо їм регулярно спілкуватися з батьками, які перебувають за кордоном, надаючи їм доступ до компютерів і інтернету. У той же час ми допомагаємо тим, хто залишився вдома, піклуватись про дітей, тому що існує дуже багато бабусь чи родичів, які не готові зайнятися вихованням дитини, і особливо підлітка. Для нас дуже важливо залучити владу, щоб збільшити ці приклади хорошої практики, тому що таких дітей є по всій країні».

Проект «Ростемо разом» набув конкретних рис завдяки відкриттю низки центрів «Школа після школи» в 14-ох повітах країни. Такі центри існують в містах Пітешти, Брашов, Бухарест, Решіца, Мангалія, Тирговіште, Крайова, Лупені, Петріла, Ясси, Сігішоара, Пятра – Нямц, Сучава та Негрешти (повіт Васлуй.)

У період з 2010 по 2012 рік, 2080 дітей були включені до цієї програми. З них, 785 виїхала за кордон до мами, а 876 поїхали до батька, а у випадку 419 – обидвоє батьків працюють за кордоном. Всі ці діти мали доступ до додаткової освітньої допомоги, і були залучені в різні заходи щодо проведення вільного часу: екскурсії, прогулянки, відвідування музеїв і туристичних визначних памяток. До того ж, представники дітей щомісяця брали участь у інформаційних сесіях і в сесіях соціальної та психологічної терапії.

Влада розуміє, що їй ще багато належить зробити. Перед мікрофоном Каталін Кендо, інспектор у Міністерстві освіти: «Ми допомагаємо тим, хто займається вдома з дітьми. Йдеться про підготовку тих людей, на чиєму піклуванні залишаються діти, тобто людей, які часто не підготовлені до цього. Ми намагаємось бути у звязку з цими новими опікунами. Ми намагаємося спонукати дітей зберегти тісний звязок з батьками, які виїхали на заробітки, щоб вони зрозуміли, що батьки не поїхали назавжди, не покинули їх, що вони повернуться. У цьому напрямку ми проводимо різноманітні позашкільні заходи, які виховують у них впевненість у власні сили і в сімю».

Хоча іноді може здатися, що вони привілейовані через те, що їхні батьки посилають їм гарні подарунки з-за кордону, багато з них не користуються сімейною підтримкою. Даніела Гану є бабусею однієї дівчинки, батько якої поїхав на заробітки за кордон. Так як її внучка була включена в цю програму, бабуся розповіла нам: «Не один раз коли я приходила за дівчинкою я помічала дітей, які, незважаючи на те, що їх батьки працюють за кордоном, не мають одягу, не мають їжі. У школі їм дають бублик і склянку молока. Я помітила, що у вашій програмі вони дістають обід. Це дуже добре. Я вважаю, що існує багато соціальних випадків, коли в сімї є 4 – 5 дітей, батьки яких поїхали, і які залишилися під опікою бідної бабусі, яка може вже й осліпла. Чи у якогось дяді чи тітки, які нічого їм не допомагають. Може у вашій програмі ви створите своєрідний дитячий будинок, як бувало раніше».

Ніхто не сумнівається в тому, що подібні програми все більш необхідні. Додатковим доказом є твердження бабусі Віри Лімбей, яка доглядає за чотирма дітьми: «Під моєю опікою чотири онуки. Це мої онуки, їхні батьки перебувають за кордоном, щоб заробити на новий будинок. Ми живемо в орендованій однокімнатній квартирі. Діти у віці від 5 до 7 років, двоє з них – близнюки. Їм 6 років і вони навчаються в підготовчому класі. Старший хлопчик навчається в першому класі, а молодша дівчина в дитячому садку. Без допомоги я б не впоралася».

У випадку дітей, включених до подібних програм, спостерігається ще з перших місяців, поліпшення навичок спілкування, зростання впевненості у власні сили і кращі результати у навчанні на один-два предмети в перші місяці, а потім на чотири в наступні три місяці. «Ростемо разом» спирається на старанну діяльність 565 волонтерів. У 2013 році, більше однієї тисячі дітей будуть включені до діяльності, що проводиться в 16 містах.