Діти і війна, допомога Румунії
Габрієла Александреску, президентка НУО «Врятуймо дітей» - Румунія: "До кожної дитини, переміщеної зі своєї країни, потрібно ставитися з гідністю, задовольняти її основні потреби та поважати її права. Особливу увагу слід приділяти психоемоційному здоров'ю і, в тісному зв'язку з ним, інструментам освітньої та соціальної інтеграції."
Луїза Молдован і Василь Каптару, 10.04.2024, 13:21
Згідно з опитуванням, проведеним румунською організацією «Save the Children/Врятуймо дітей», кожна третя українська дитина, яка тікаючи від війни знайшла прихисток у Румунії (38%) каже, що вона стала менш щасливою після того, як покинула свою батькивщину. 57% опитаних дітей сказали, що вони або дуже нещасні, або менш щасливі. 23% з них не ходять до школи, хоча у них є можливість продовжити навчання дистанційно. Три чверті дітей сказали, що вони не мають доступу до послуг, яких би хотіли, наприклад, до місць для занять хобі, зустрічей з друзями або проведення дозвілля.
Саме тут на допомогу приходять неурядові організації, такі як «Врятуймо дітей» – Румунія, які чудово справляються з кризовими ситуаціями. Ми розпитали Габрієлу Александреску, виконавчу президентку організації, які саме послуги пропонують ці організації, чия діяльність, особливо під час кризи, має вирішальне значення: «Неурядові організації можуть відігравати вирішальну роль у захисті дітей-біженців, особливо в умовах великого напливу людей, таких як біженці з України. Перш за все, вони можуть швидко мобілізувати ресурси і негайно втрутитися для надання гуманітарної допомоги. Організації також можуть запропонувати допомогу і підтримку різними способами, включаючи надання притулку, їжі, медичної допомоги, доступ до соціальних послуг і освіти. Вони також можуть надавати послуги психологічної консультації, щоб допомогти дітям впоратися з травмами і труднощами, з якими вони стикаються. На додаток до термінової допомоги у відповідь на кризову ситуацію, неурядові організації можуть надавати програми інтеграції та створювати безпечні, інклюзивні простори для біженців у громадах. Біженці часто потребують, зокрема, інформації, рекомендацій, консультацій, щоб отримати доступ до своїх прав і наявних послуг, таких як доступ до системи освіти, медичних послуг, працевлаштування для батьків, а також доступ до послуг психологічної допомоги. У той же час, через тренінги та навчальні курси, що пропонуються фахівцями, організації можуть ділитися своїм досвідом, покращуючи таким чином якість пропонованих послуг і підвищуючи їхню ефективність, наприклад, на користь дітей. Неурядові організації можуть лобіювати та відстоювати інтереси. Вони можуть зробити значний внесок у покращення життя та захисту дітей-біженців. Наприклад, після війни в Україні організація «Врятуймо дітей» – Румунія швидко розпочала надавати комплексну гуманітарну допомогу. Нею вже скористалися 340 000 людей, в тому числі 170 000 дітей. Ми також працювали на 10 пунктах пропуску через кордон, у 5 центрах з надання притулку, трьох мобільних таборах для біженців і трьох транзитних зонах. У цих локаціях ми створили безпечні простори для дітей, задовольняли нагальні потреби, надавали емоційну підтримку, життєво важливу інформацію для дітей і дорослих, а потім, для підтримки процесу інтеграції в середньостроковій і довгостроковій перспективах, створили вісім консультаційних центрів, де надаємо консультації, інформацію, кейс-менеджмент, психосоціальну підтримку, заходи для дітей і підлітків, матеріальну і фінансову підтримку. Отже, організації можуть багато чого зробити.»
Серед українських дітей, які ходять до школи фізично або навчаються одночасно фізично в Румунії та дистанційно за українською програмою, 87% висловили перевагу фізичній освіті над дистанційною, а 72% дітей, які відвідують школу фізично або одночасно фізично та онлайн, підтвердили, що почуваються менш самотніми, коли ходять до школи фізично. 60% підтвердили, що можуть завести друзів з приймаючої країни в умовах фізичної школи. Це підтверджують висновки дослідження, проведеного організацією «Врятуймо дітей» у 2022 році, яке виявило «прямий зв’язок між відвідуванням школи та почуттям самореалізації та приналежності дітей».
«До кожної дитини, переміщеної зі своєї країни, потрібно ставитися з гідністю, задовольняти її основні потреби та поважати її права. Особливу увагу слід приділяти психоемоційному здоров’ю і, в тісному зв’язку з ним, інструментам освітньої та соціальної інтеграції. Відвідування школи має важливе значення для соціальних зв’язків і, врешті-решт, для емоційного благополуччя цих дітей», – каже Габрієла Александреску. Вона додала, що однією з найбільш вразливих категорій є діти без батьків, яким назустріч прийшла організація «Врятуймо дітей»: «Нам доводилося стикатися з такими ситуаціями і це дійсно одна з найбільш вразливих категорій дітей, які потребують допомоги. Дуже важко бути біженцем і не мати присутності та захисту батьків. Але існують процедури і Румунія має процедури для негайного захисту цих дітей. З нашого досвіду (ми працюємо в цій сфері з 1994 року) кількість дітей-біженців без обох батьків невелика, але є значна кількість дітей-біженців з неповних сімей. Цей досвід для них глибоко зворушливий і тривожний, оскільки ці діти перебувають у вкрай вразливому становищі і піддаються великому ризику. У такій ситуації, коли діти залишаються без одного або обох батьків, пріоритетним завданням організації «Врятуймо дітей» є надання дітям підтримки та захисту, забезпечення їхньої безпеки та надання їм необхідних ресурсів для подолання труднощів, з якими вони стикаються. Важливо, щоб ми діяли швидко, ефективно, визначали найкращі рішення для кожної окремої дитини і працювали з місцевою владою, щоб забезпечити належний догляд і захист цих дітей. Особлива увага має бути приділена їм, забезпеченню їхніх прав і безпеки цих дітей.»
У суспільстві часто обурюються турботою, іноді надмірною, як вони кажуть, про дітей біженців за рахунок румунських дітей. Ось що Габрієла Александреску відповіла на це: «Ми розуміємо і поважаємо висловлену стурбованість, особливо в нинішньому контексті нашого суспільства. Важливо підкреслити, що наша місія полягає в тому, щоб допомагати всім вразливим дітям, незалежно від їх походження. З моменту нашого заснування в 1990 році ми взяли на себе зобов’язання надавати допомогу і підтримку всім дітям, у тому числі біженцям, відповідно до наших гуманітарних цінностей і міжнародних стандартів. Важливо, щоб ми зосереджувалися на рішеннях, які забезпечують благополуччя всіх дітей, незалежно від їхніх обставин і працювали разом над створенням більш безпечного та інклюзивного середовища для всіх членів нашої спільноти. Водночас ми вважаємо, що важливо постійно комунікувати та надавати чітку інформацію, щоб суспільство в цілому розуміло, як працюють програми і, що в цілому програма або проєкт, що спрямовані на певну цільову групу або вразливу групу, не реалізується за рахунок інших вразливих груп. Наприклад, ми брали участь у підтримці переселенців і дітей з України, а що може бути більш вразливим, ніж діти, які тікають від війни, від бомб, від смерті! Тож ми взялися допомагати їм, розробили спеціальні програми, але не перериваючи того, що ми робили в Румунії, щоб зменшити дитячу смертність, надати послуги з охорони здоров’я матерям та дитям, дати румунським дітям доступ до освіти в бідних громадах, захистити їх від насильства, захистити дітей, які залишилися без батьківської підтримки. Я думаю, що люди повинні усвідомити, що найстрашніше для дітей – це війна, найстрашніше – це втратити своє місце, свій дім, свою сім’ю, тому вони повинні зрозуміти, що ці люди потребують нашої постійної підтримки, тому що вони перебувають у вразливому становищі в своїй країні.»
Понад 7,5 мільйонів дітей опинилися в епіцентрі війни в Україні, піддаючись ризику переміщення, розлуки зі своїми сім’ями, порушення доступу до охорони здоров’я та освіти. Військова агресія проти України призвела до величезного припливу біженців – за даними УВКБ ООН станом на 31 січня понад 18 млн. осіб транзитом перетнули кордони Румунії, Польщі, Словаччини, Угорщини та Р.Молдова, переважна більшість з них – діти та жінки. З початку війни (24 лютого) до Румунії в’їхали майже 3,5 млн. громадян України. На сьогодні в Румунії перебуває понад 108 тис. українців (дані УВКБ ООН від 28 січня). З тих, хто вирішив залишитися на румунській території, 4 398 подали прохання про надання притулку, а понад 113 тис. мають дозвіл на тимчасове проживання.
Організація «Врятуймо дітей» надала допомогу майже 232 тис. українських біженців, з них 125 660 діти.
– 26 401 особа отримали підтримку через програму фінансової допомоги
– 9 493 дитини та 11 346 дорослих отримали підтримку через консультаційні центри «Врятуймо дітей»
– 1 500 дітей отримали доступ до освіти
– 183 600 обідів було роздано спеціальною мобільною кухнею на п/п в Ісакча.
Понад 150 тисяч громадян України отримали тимчасовий захист в Румунії, а близько 80 тис. продовжують користуватися підтримкою румунського уряду і суспільства, – заявив посол України в Румунії Ігор Прокопчук на нещодавній прес-конференції, організованій організацією «Врятуймо дітей», присвяченій інтеграції дітей-біженців. Посол висловив свою вдячність за підтримку Румунією біженців з України. Дипломат зазначив, що громадянське суспільство та неурядові організації першими відреагували на гуманітарну кризу та великий наплив громадян України, які перетнули кордон з Румунією, рятуючись від війни в Україні.
З іншого боку під час нещодавньої зустрічі з керівництвом Інспекторату з питань освіти у Бухаресті посол України подякував за особливу увагу та допомогу, яку Інспекторат надав і надає українським дітям-переселенцям у сфері освіти і психологічної реабілітації. Він наголосив, що в Румунії вдалося розвинути унікальний досвід функціонування ефективного освітнього механізму – освітніх хабів та підкреслив важливість їх подальшого функціонування та необхідність пристосування програм румунської державної освіти, щоб поряд з інтеграцією давати змогу українським дітям зберегти ідентичність та зв’язок з українською програмою навчання. Керівництво Інспекторату наголосило, що Інспекторат і надалі надаватиме підтримку задоволенню освітніх потреб та психологічній реабілітації українських дітей.
