115-у річницю з дня народження Юрія Яновського відсвяткували у Клуж-Напоці
115-у річницю з дня народження Юрія Яновського відсвяткували на заході, організованому у співпраці між Відділом української мови та літератури при Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя та місцевою повітовою організацією Союзу Українців Румунії....
România Internațional, 04.07.2017, 01:37
27 серпня, 115-ть років тому народився Юрій Іванович Яновський – уроджений інтелігент і представник роду Гоголів-Яновських, талановитий майстер, проникливий мислитель, тонкий і невиліковно закоханий у море лірик, витончений романтик, вихований на кращих традиціях світової класики. …Юрія Яновського не сплутаєш ні з ким, – відзначає літературознавець Борис Якубський.
Це «один із найяскравіших представників неоромантичної течії», «романтик за світовідчуттям і стилем». Художні здобутки Яновського дають право фахівцям визнати його безсумнівним новатором в українській літературі першої половини XX століття. Його ім’я належить до найпомітніших у той непростий період, його художня спадщина – мальовнича класика. Кращі з його творів перекладені і опубліковані в Болгарії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції. Цю подію відсвяткували на заході, організованому у співпраці між Відділом української мови та літератури при Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя та місцевою повітовою організацією Союзу Українців Румунії.
«Ім’я Яновського у наші дні по праву відносять до списку найважливіших постатей свого часу» – зазначив доктор-лектор І.Гербіль у вступному слові. Без сумніву Ю. Яновський – це ще одна трагічна постать в українській літературі радянського періоду. Його відносять до митців так званого Розстріляного Відродження. Бо ж більшу частину свого творчого життя він був змушений вислуховувати критику нездар, виправдовуватись, підлаштовуватись під настанови кабінетних посередностей, писати на замовлення і навіть переробляти написані твори. А потім йому вручили Сталінську премію за відверто слабку з літературної точки зору річ – збірку «Київські оповідання»(1948). А це означало принизити, нарешті прирівняти його твори, художній стиль та ідеї, що завжди дуже відрізнялися, до ідеологічно-однакових радянських книжок.
У першій доповіді на румунській мові «Бібліографічний ескіз письменника Юрія Яновського» Діана-Елена Янку розповіла про різножанровий творчий доробок письменника: поезії, оповідання, повісті та публіцистичні статті, 70 новел, 4 романи, 7 п’єс, а ще кіносценарії. Вона виділила неповторні, високомистецькі роботи, які залишив по собі творець. Кращі з них – називають «одкровенням», «оригінальним і тонким поглядом на світ». Промовиця підкреслила, що за 10-ть перших творчих років він написав свої найкращі твори. Робота Діани Марії Співалюк на тему: «Життєвий і творчий шлях Юрія Яновського», яку зачитала пані доктор-лектор М.Гербіль, та переглянута документальна стрічка звернули увагу на те, що Юрій Іванович є одним із тих, хто започаткував романтичну течію та став одним з найвизначніших її представників в українській літературі того часу. Більшість визнають «у світобаченні Яновського … була закладена висока духовність, пріоритет загальнолюдського, християнського». Твори письменника присвячені вихованню базових елементів: гуманізму, любові до рідної землі та до рідної культури, поваги до простих людей. Саме тому низка його позитивних образів залишається взірцем і тепер, кращі твори письменника хвилювали і продовжують хвилювати.
У 20-х рр. Ю. Яновський належав до тієї молоді, що групувалася довкола М.Хвильового. Як і інші він підтримував його сміливі заклики орієнтуватися на «психологічну Європу», прокладати самостійний шлях новій пролетарській літературі, плекати в собі творців, над усе цінувати мистецькі якості». Разом з йому подібними талантами він «відкривав нові теми, шукав нові форми, йшов незвіданими шляхами». Це він створив новий тип романної форми (роман у новелах) в українській літературі, розширив сферу української літературної мови. Для письменника головним був не стільки перебіг подій, скільки глибина психологічних і духовних мотивацій, вчинків героїв. Його «приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації, у яких найвиразніше розкривалися людські риси». Сам письменник назвав себе поетом, який інколи пише прозу. Знавці говорять про нього і як про «тонкого стиліста з особливим чуттям слова, його відтінків і нюансів. Мова його творів вражає … синонімічністю лексики, ліризмом і тонким народним гумором». Нам надалась можливість це відчути під час цитування членами СУР-у та студентами поетичних уривків з відомих робіт Яновського.
Особливе місце у доробку Яновського займають романи про громадянську війну. Така тема в українській літературі була порушена вперше. За формою – це величезні поеми у прозі. І його твір «Чотири шаблі» (1930) є саме таким. У рефераті: «Ідейне та композиційне новаторство романа «Чотири шаблі» Ю.Яновського» Сара-Марта Деак говорила і про задум роману і його сюжетну лінію, його структуру, манеру і стиль письма, значення образів, про його символіку і поетику, тощо. Твір вважають «по-справжньому щирим, чесним і правдивим». Ним автор започаткував в українській літературі новий різновид роману – роман у новелах. Тут він «опоетизував могутню стихію національно-визвольного руху в Україні» та «роздумує над тим, що ж одержав народ після переможних боїв під червоним прапором». Але тодішня партійна критика прикріпила до цього роману ярлики: «націоналістичний», «неправдивий», «наклепницьким стосовно тріумфальних дій Червоної Армії під проводом комуністів». Твір надовго було викреслено з української літератури, а перші видання заховані до спецфондів. Митця змусили виправдовуватися за переклади роману чеською і німецькою мовами та їх з’яву за кордоном. Та й цього було недостатньо: невдовзі Ю.Яновський написав «ідеологічно правильний» роман «Вершники»(1935). Практично тоді стався моральний злам творця, його духовна «смерть» та його таланту.
Студентка-першокурсниця і учасниця заходу Сара-Марта Деак пізніше зізналася: «На заході присвяченому Юрію Яновському було обговорено життя видатного письменника, аналіз творів… Та найголовніше: нам – студентам, і не тільки – допомагають … глибоко зрозуміти його, поникнути у його світ, побачити поетичну красу його творів. У творі Чотири шаблі, наприклад, мені імпонує думка, що неможливо сягати вершин без індивідуального світогляду, без палкого бажання змін. Крім того сам Юрій Яновський має бути для молоді життєвим прикладом. Я все пригадую як описує його нам Наталя Забіла: Яка ж то була напрочуд приваблива людина!.. Стриманий і м’який, надзвичайно простий і привітливий у стосунках з людьми, з товаришами, скромний і вдумливий…. Ну …це і є найкращий життєвий приклад як на мою думку.»
Літературознавець Галина Хоменко сказала про його авторський стиль таке: «Відтак чи не з перших спроб у літературі Яновський постає як письменник-таємниця.» «…цей письменник належав до тих небагатьох, хто умів писати між рядків. Саме так і треба його читати – між рядків. То був його спосіб вижити.» Безперечно, у творах Ю.І.Яновського так багато символіки і підтексту, багато натяків і недомовок. Але я би радила читати його не звертаючи увагу на це. Роботи Ю.І.Яновського в першу чергу динамічні, бурхливі, живі і пройняті любов’ю. Просто читайте його, відкривайте «свого» Яновського, шукайте своє бачення символів, і переконайтеся як багато він спромігся сказати відверто. Як ото у романі «Вершники»: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду…» – і просто і глибоко і ніби до нас, теперішніх, звертається. Чи не так?!
Автор: Сенишин Ольга
