Міна Мінович

Предки лікаря Міни Мінович прибули до Волощини з Македонії у другій половині XVIII століття й оселилися у місті Бреїла, придунайському порту.

Steliu Lambru, 14.11.2014, 05:52

Предки лікаря Міни Мінович прибули до Волощини з Македонії у другій половині XVIII століття й оселилися у місті Бреїла, придунайському порту. Міна Мінович народився тут 30 квітня 1858 року і прославився своїми поглибленими дослідженнями про трупні алкалоїди, симуляцію психічних захворювань і судову антропологію. Він був основоположником досліджень судової медицини та тим, хто піклувався про створення профільного інституту.

Доктор Міна Мінович вчився в Румунії та Франції. Історик Адріан Мажуру розповість про початки карєри того, який мав стати пізніше одним з найвідоміших лікарів судової медицини з Румунії: “Міна Міновіч навчався аптекарству у місті Бреїла, де отримав і диплом фармацевта. Потім навчався в школі імені Кароля Давіли, після чого його відправили захистити докторську дисертацію до Парижа. Він був тим, хто допоміг всім своїм братам учитися, в результаті чого їх сімя переселилася до Бухареста. Таким чином, Штефан, Ніколай Мінович, та інші його сестри продовжили навчання у Бухаресті. З 11 дітей, окрім Міни Міновича, любов до науки проявив і менший його брат Штефан, який реорганізував освіту хімії в сучасній Румунії, заснувавши лабораторію аналітичної хімії в Бухаресті і надаючи нові виміри дослідженню органічної хімії”.

У 1888 році, у 30-річному віці Міна Мінович захистив докторську дисертацію і в тому ж році, опублікував свою першу дослідницьку роботу про визначення випадків отруєння. У 1889 року повернувся в країну і став лікарем у лікарні в своєму рідному місті. Став лікарем спеціалістом у галузі судової медицини в столиці Румунії у 1897 році і очолить Службу антропометрії при Префектурі столичної поліції.

Найбільш важливим його досягненням залишився, однак, Інститут судової медицини, одна з перших установ такого роду у світі. Сама будівля є архітектурним памятником. Тут були приміщення для зберігання трупів, приміщення для розтину трупів, приміщення для фотографування, лабораторії мікроскопії та хімії, приміщення для фізіологічних експериментів, приміщення для зберігання анатомічних деталей та зліпок, ванні кімнати. Всередині інституту були ще амфітеатр, бібліотека і музей. Протягом його наукової праці він досліджував алкоголізм як соціальну проблему, антропометрію, кримінальну антропологію, а у галузі судової медицини уважно досліджував асфіксію і гниття. У галузі кримінальної антропології, Мінович оспорював тезис Ломброзо, який вважав, що людина є злодієм або “вродженим” вбивцею. Мінович показав, що люди стають злочинцями через оточення, бідність, пияцтво, проституцію.

У 1932 році Міна Міновісі покинув Кафедру судової медицини Бухарестського університету, якою управляв він з 1897 року, а 25 квітня 1933 року відійшов у вічність у Бухаресті на 75 році життя.