Ніколає Паулеску – винахідник інсуліну

Видатний румунський фізіолог і лікар Ніколає Паулеску є фактичним першовідкривачем інсуліну.

Steliu Lambru, 29.08.2018, 06:52

Ніколає Паулеску народився 8 листопада 1869 року в Бухаресті, де закінчив середню школу у 1888 році. Того ж
року він поступив до Паризької медичної школи, яку закінчив зі ступенем бакалавра
медицини. У Парижі він захистив ступінь доктора медичних наук і проводив численні
наукові дослідження у фізіології, зокрема щодо вуглеводного обміну, патогенезу цукрового
діабету, ролі підшлункової залози у засвоєнні нутрієнтів, коагуляції крові та механізму
раптової смерті. У 1906 році він розробив оригінальний метод для видалення
гіпофіза собаки, який потім застосовувався до хірургії гіпофізу людини.

23 липня 1921 року на засіданні
Товариства біології Ніколає Паулеску представив чотири доповіді, що включали
результати його багаторічного дослідження щодо дії екстракту підшлункової
залози у разі цукрового діабету. Паулеску опублікував свій винахід: протидіабетичний
активний принцип в підшлунковій залозі, який він називає панкреїн, у бельгійському
журналі по спеціальності «Archives Internationales de Physiologie» в статті, опублікованій 31
серпня 1921 року. Незважаючи на те, що ця стаття була опублікована за вісім місяців до подібного
винаходу канадців Фредеріка Бантінга і Джеймса Колліпа, а також шотландця Джона
Джеймса Маклаода, в підсумку Нобелівську премію за це відкриття отримали вони, а не Паулеску. І хоча Ніколає Паулеску сильно заперечував метод дослідників Торонтського
університету, першовідкривачами інсуліну врешті-решт оголосили останніх.

Провідний румунський діабетолог,
член Румунської академії і директор бухарестського Інституту ім. Ніколая
Паулеску Константін йонеску-Тирговіште розповів про внесок румунського винахідника до відкриття інсуліну. «Панкреїн це первинна назва інсуліну, що є гормоном
підшлункової залози, який Паулеску зумів синтезувати після дослідів на підшлунковій
залозі хворого на діабет собаки та інших тварин. Це був передбачуваний протидіабетичний
гормон, здобутий на основі попередніх досліджень, проведених кількома
дослідниками починаючи з 1890 року, коли почалася гонитва у пошуку цього
гормону. Ніколає Паулеску в 1899 році, під час захисту однієї з трьох
докторських дисертацій в Парижі, сказав у своїй доповіді, що проводив допити для
синтезу протидіабетичного панкреатичного принципу. Науковий опис властивостей цього
гормону Паулеску зробив бездоганно. Він сказав, що діабет є захворюванням, яке
характеризується не тільки гіперглікемією, а збільшенням кетонових
тіл в крові і сечі, які виражають метаболізм ліпідів і збільшенням в крові і
сечі сечовини, що означає катаболізм білкового обміну. Це комплексне бачення
було дивним для тих часів, тому що всі зосереджували свою увагу тільки з
гіперглікемії.»

У 1969 році, за підсумками
міжнародної кампанії за відновлення справедливості, ініційованої шотландським
фізіологом Яном Мюрреєм, Нобелівський комітет визнав заслуги та пріоритет
Ніколая Паулеску у відкритті антидіабетичного лікування. Історія Паулеску є ще
одним прикладом того, що якщо в якийсь момент історія робить велику
несправедливість, пізніше відновлення справедливості може принести заслужену славу.
Ніколає Паулеску помер 19 липня 1931 року.