Інтерференції

Українську еміграцію у Румунії започатковано у другій половині 1919 р., коли українські вояки поверталися додому з італійського полону.

Серед чималої когорти українських дипломатів початку ХХ ст. імя Миколи Василька займає особливе місце.

Іван Протченко був неперевершеним іконописцем. Його ікони досі зберігаються в багатьох румунських церквах: в Патріаршому соборі в Бухаресті, соборі Ясської Митрополії тощо

Інформації про життя і діяльність Святого Пахомія дізнаємось із книги написаної одним з його учнів, імя якого невідоме до сих пір.

Сьогодні я розповім Вам про одного з основоположників румунського балетного мистецтва, коріння якого походять в України.

На заході України, в 20 км. від українсько-польського кордону, неподалік міста Борислава, на Бойківщині, знаходиться давній грецько-католицький Лаврівський Святоонуфріївський монастир.

Найважливішою культурною особистістю середини ХІХ-го століття у сфері румунсько-українських культурних стосунків є Георге Асакі – письменник, поет, художник, історик, драматург та перекладач.

Воробкевич є єдиним представником української культури, котрий, в однаковій мірі, був активним учасником румунського культурного життя.

У 1849-му році Осип Юрій Федькович, хоча й був дуже молодим, відправився до Молдови, щоб шукати кращої долі.

На правому березі Тиси, у місцевості Грушово (рум. Перь), на початку XIV чи навіть у XIII ст., був монастир, збудований воєводською родиною Драгошештів.

Панаїт Істраті народився у м.Бреїла (Румунія) в 1884 році, його справжнє ім'я Панагіс Вальсаміс.

У 1917 році під Києвом, у Дарниці, виходила друком газета Роминія Маре румунською мовою. Вона була головним джерелом інформації, а також інструментом пропаганди та агітації серед румунських військовополонених, розкинутих по всій території Росії.

Одна з найстаріших у Львові церква Св. Параскеви П'ятниці була зведена в 1644 році на фундаментах старого храму коштом господаря історичної румунської провінції - Молдови Василя Лупула (свата Богдана Хмельницького).

У 1912 році на запрошення буковинського «Товариства за румунську мову і літературу на Буковині», і особисто видатного буковинського лінгвіста Секстіла Пушкаріу, Аурел Влайку провів авіаційне свято поблизу Чернівців.

Рівними рядками на папері “лягли в 1961 році, а потім ще через 20 років, тобто 1981 року, в україномовному журналі “Обрії, спогади письменниці з Румунії Ірини Левинської про її близькі стосунки з Ольгою Кобилянською.