Авіаційне свято Аурела Влайку в Чернівцях 1912 року
У 1912 році на запрошення буковинського «Товариства за румунську мову і літературу на Буковині», і особисто видатного буковинського лінгвіста Секстіла Пушкаріу, Аурел Влайку провів авіаційне свято поблизу Чернівців.
Василь Каптару, 02.07.2014, 04:04
Одним із основоположників румунської авіації і літакобудування є інженер-винахідник та пілот Аурел Влайку. Перший свій літальний апарат він побудував у 1909 році, коли й здійснив кілька пробних польотів. Вже через рік, у червні він злетів на своєму першому літаку, який назвав «Влайку І». У 1911 році Аурел Влайку побудував свій другий аероплан, перший у світі з металевого каркасу — «Влайку ІІ», що й приніс йому всесвітню славу. На цьому літаку у 1912 році румунський винахідник виграв пять нагород (один перший і чотири других призів) на повітряному мітингу в Асперні, Австрії. Конкурс зібрав з 23 по 30 червня 1912 року 42 пілоти з 7 країн: зокрема 17 з Австро-Угорщини, 7 німців, 12 французів, серед них і Ролан Гаррос, найвідоміший пілот тих часів, 1 росіянин, 1 бельгієць та румун Аурел Влайку.
У 1912 році на запрошення буковинського «Товариства за румунську мову і літературу на Буковині», і особисто видатного буковинського лінгвіста Секстіла Пушкаріу, Аурел Влайку провів авіаційне свято поблизу Чернівців, на якому зібралося до 40 тисяч глядачів.
Саме Секстіл Пушкаріу, знаючи особисто видатного румунського авіатора, запросив його до столиці Буковини виступити з польотами. Так у середині квітня 1912 року Аурел Влайку привіз свій аероплан в Чернівці, а 21 квітня на очах кількох десятків буковинців і попри сильний вітер здійснив блискучий показовий політ. Рівно через тиждень, 28 квітня, румунський пілот, на радість присутньої публіки, провів другий політ. За день до кожного з двох показових польотів, Влайку провів по одному пробному злету.
Польоти Аурела Влайку у Чернівцях (чотири за рахунком) стали подією надзвичайного значення. Про це свідчать ряд документів, в яких згадується про цю важливу подію в історії Чернівців та Буковини загалом. Ось, що написав, наприклад, той же Секстіл Пушкаріу, який через те, що був терміново закликаний до Румунської академії, був свідком тільки пробного польоту 20 квітня: «Я пригадую слова одного знайомого німця, котрий приїхав побачити політ, після того як у травні попереднього року мав можливість побачити аероплани у Відні. Після того як Влайку зробив кілька елегантних розворотів, він сказав: “Злетіти він злетів, але побачимо як він сяде”, і начебто на зло цьому скептику, наш пілот приземлився в 10 метрах від нього.»
Цікаву інформацію про політ від 21 квітня ми знаходимо і в листі від 22 квітня буковинського історика і громадського діяча Іона Ністора до того ж Секстіла Пушкаріу: «Сьогодні вранці я надіслав Вам телеграму про успішний політ. Хочу додати ще кілька деталей. Погода була дуже погана. Дув сильний вітер. Натовп втрачав терпіння. Влайку нервував і був нерішучим. Нарешті, приблизно о 6 нам вдалося переконати його злетіти. Він полетів убік Чагора. На землі ми бачили як він «боровся» з вітром. Літак летів наче човен на хвилях, уверх-вниз. З великими труднощами він повернувся і полетів проти вітру. Посадка була легкою, але єдиним недоліком було те, що аероплан приземлився не на території іподрому, а в городі між вулицею Feldgasse (сьогодні Кармелюка) і залізницею. Це єдина причина, по якій політ не вдався повністю. Публіка була задоволена. Граф Меран (губернатор Буковини) привітав льотчика за його мужність.»
За тиждень Влайку здійснив другий політ у присутності 15 тисяч глядачів. Набравши висоту 200 метрів, він пролетів у напрямку залізничної станції Фольксгартен (тепер станція Чернівці-Південна). Коли повертався, помахав глядачам рукою. Під час приземлення аероплан ледь не перекинувся на правий бік, але Влайку вдалося виправити становище під овації глядачів. Політ тривав вісім хвилин.
Аероплани Аурела Влайку мали оригінальну конструкцію крил, велосипедне триколісне шасі, зручну систему управління польотом. На жаль, Аурел Влайку загинув від свого винаходу. 13 вересня 1913 року саморобний літак «Влайку-ІІ» відмовив під час перельоту Карпатських гір і розбився поблизу міста Кимпіна.
