Велопрогулянка до мису Горн
Сьогодні розповім не лише про світовий рекорд, а й про місію з популяризації читання та спорту серед молоді, яку наприкінці минулого року здійснили Ґабріель Бота та Рудольф Нярі, двоє організаторів Трансільванського книжкового фестивалю, що проходить щоосені в Клужі.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Манта, 15.07.2025, 07:31
Сьогодні розповім не лише про світовий рекорд, а й про місію з популяризації читання та спорту серед молоді, яку наприкінці минулого року здійснили Ґабріель Бота та Рудольф Нярі, двоє організаторів Трансільванського книжкового фестивалю, що проходить щоосені в Клужі. Натхненні романом Раду Тудорана «Всі вітрила вгору», вони вирушили у велоподорож до Вогняної Землі на остров Горн.
Що ми повинні знати, коли чуємо про таку пригоду? Рудольф Нярі: «Я думаю, що перш за все ви повинні знати, що ця пригода є проєктом, який зародився кілька років тому, який почався з ідеї популяризації читання та спорту, і це проєкт, який вже відбувся втретє. У минулорічному виданні під назвою «Читай та їдь на край світу» ми стали першими людьми в історії людства, які досягли найпівденнішої точки земної кулі, острова Мис Горн, на велосипеді. Перше видання було виданням, в якому Габріель Бота, мій колега, проїздив на велосипеді Європою, і тут я попрошу його сказати кілька слів, якою була та пригода 6 років тому».
Ґабріель Бота додав: «Треба сказати, що всі видання «Читай і катайся на велосипеді» є частиною проєктів Міжнародного книжкового фестивалю Трансільванія. Мета, як сказав Рудольф Нярі, мій колега, – популяризувати читання і спорт серед молоді, але не тільки серед молоді. Перший випуск відбувся у 2017 році. Тоді я був один, виїхав з Румунії, відвідав 10 країн, по дорозі прочитав 10 книг, відвідав 10 письменників у їхніх домівках. Багато з них також відвідали нас у Клужі в рамках фестивалю, і я проїхав 4884 кілометри за 40 днів, переконуючи десятки тисяч людей більше читати і займатися спортом. Це завжди було нашим простим посланням: силою прикладу пропагувати читання і спорт. А потім ми об’єдналися. Ми створили чудову команду з Руді, розпочавши друге видання у 2022 році, коли вирушили за Полярне коло, до найпівнічнішого місця у світі, аж до Північного мису. Метою було наблизитися до Північного полюса, але на той час це було неможливо, і силою власного прикладу ми змогли популяризувати читання та спорт».
Як це послання сприйняли на мисі Горн? Рудольф Ньярі: «Це було найбільшою несподіванкою для нас, коли ми говорили про цей проєкт з усіма людьми, з якими ми зустрічалися, і всі вони позитивно ставилися до цієї ідеї, вникали в нашу історію і підтримували нас усіма можливими способами. Вони розуміли послання для молоді, але в той же час вони також розуміли історію, яка стоїть за цим посланням, а історія полягала в тому, щоб доставити книгу на край світу. Це книга Раду Тудорана «Всі вітрила вгору», відома книга, яка ознаменувала нашу юність, як з точки зору читання, так і з точки зору кіно. І практично вся наша пригода була побудована на цій книзі, в якій двоє друзів хотіли досягти Вогняної Землі. У цій пригоді вони розлучилися, зустрілися знову і відкрили для себе ці землі. По суті, ми подорожували тим самим маршрутом, але цього разу літаком, понад 40.000 км, потім пересіли на велосипеди з Пунта Аренаса до Ушуаї (портове місто на Вогняній Землі, Аргентина), проїхали на велосипедах 1700 км за рекордно короткий час, 8 днів, а звідти попливли на кораблі до мису Горн. Це була 5-денна подорож, минаючи найважливіші льодовики і південну частину світу, нарешті досягнувши мису Горн, де за допомогою екіпажу, який зрозумів послання, нам вдалося висадитися, нарешті, з велосипедами і відвезти 2-гу книгу до того маяка на острові, де є чилійський морський офіцер з родиною, який живе там у відрядженні протягом 5 років. І ми залишили цю книгу як данину румунській літературі там, у маяку, щоб усі, хто ступить на цей острів, побачили там зернятко румунської літератури».
Ґабріель Бота додав: «Історія цієї книги ще більш вражаюча: для тих, хто не знає, Раду Тудоран – брат Джео Богзи, Тудоран – це не його справжнє ім’я, а літературний псевдонім. Його звуть Ніколає Богза. Треба також сказати, чому ми відвезли цю книгу: мрією його життя було навколосвітня подорож. Він ніколи не виїжджав з країни. Більше того, він почав будувати шхуну в порту Галац, але вона так і не вийшла з гавані. Ми вирішили віднести туди цю книгу, тому що герої книги опинилися там».
Так, розкішний примірник у натуральній шкіряній обкладинці, отриманий у подарунок від Центральної університетської бібліотеки імені Лучіана Благи міста Клуж-Напока, був переданий до бібліотеки Ушуаї, а видання 1967 року залишилося на острові Горн. Було б багато чого ще розповісти! Однак одноголосним закликом Ґабріеля Боти та Рудольф Ньярі було: «Не забувайте читати і займатися спортом! »
