Завжди молоді душею
Кілька років тому у Бухаресті сформувалася спільнота активних людей, якій обрали назву «Спільнота 50 плюс» і, яка з того часу надихає учасників зустрічатися та спілкуватися наживо.
Ана-Марія Кононовіч і Василь Каптару, 21.04.2026, 06:47
Кілька років тому навколо публікацій однієї жінки похилого віку згуртувалася значна кількість людей. Тоді її донька вирішила створити спільноту, яку, враховуючи вік найактивніших учасників, назвала «Спільнота 50 плюс». Саме з цього моменту з’явилося бажання зустрічатися та спілкуватися наживо.
Вероніка Оанча, засновниця спільноти, розповідає, що заходи організовуються за ініціативою самих учасників: «Це люди у другій половині життя, сповнені жаги до нових вражень, бажання пробувати щось нове та експериментувати з різними видами діяльності. Вони ще хочуть вчитися, бути корисними, залишатися собою у своєму житті та житті своїх дітей. Ми не залучали людей до участі — вони самі звернулися до нас, дали завдання, і ми підтримали цю ідею. Все, що ми робимо, виходить із їхніх побажань; вони пропонують теми, ми разом обираємо формат. У нас є майстерня з оцифрування, минулого тижня провели заняття про CHATGPT — було весело. Також навчаємо англійської для подорожей, тієї, що справді потрібна, коли вони вирушають у поїздки. Це дуже досвідчені люди, які багато подорожували, люблять самостійність, а ми допомагаємо їм її зберегти».
Оскільки ми познайомилися з кількома учасниками цієї спільноти на вечірці, організованій спеціально для них, Вероніка Оанча, засновниця «Спільноти 50 плюс», розповіла:
«Зараз ми перебуваємо у залі, де зібралося дуже багато людей, які прийшли потанцювати та поспілкуватися. Це заходи, на яких ми заохочуємо взаємодію та прямий контакт, щоб коло знайомств учасників розширювалося, адже на цьому етапі життя самотність дуже відчутна. Ми організовуємо поїздки, співпрацюємо з найбільшими туроператорами — учасники отримують знижки, а ми надаємо рекомендації, до яких агентств звертатися. Нині група з 20 осіб вирушає до Китаю у травні. Вони добре знають один одного, і це зовсім інший досвід — подорожувати разом із людьми, яких знаєш. Ми також проводимо рухові майстер-класи під назвою «Розум і тіло», де є зона особистого розвитку, а ще займаємося йогою, зумбою та тай-чи. Автентичність для нас дуже важлива: всі тренерки — жінки з групи «50 Плюс», усім понад 50 років, а тренерці з тай-чи — понад 70. Вони стрункі й є прикладом для інших жінок. У нашій групі приблизно 70% — жінки. Ми прагнемо залучити більше чоловіків, але поки що це не вдається».
Хоча чоловіків у групі менше, на вечірці найстарші учасники були саме чоловіками, сповненими ентузіазму. До мікрофона повертається Вероніка Оанча:
«У нас є учасники віком близько 50, 60, 70, 80 років, але сьогодні ввечері з нами один із найстарших членів — йому 95 років. Він прийшов завдяки колишній учениці, членкині “50 плюс”, яка незабаром виходить на пенсію. Вони прийшли разом і тепер досить часто відвідують наші заходи. Це дуже активна людина і справжній приклад того, як можна залишатися сміливим і повним життя у будь-якому віці».
72-річний учасник вечірки Єуджен Друмен зробив паузу в танцях і розповів, як дізнався про клуб: «Знайома порадила мені: “Заходь у ‘Спільноту 50 плюс’, тобі там дуже сподобається”. І я прийшов… Тут усе чудово! Я почуваюся прекрасно! Від грудня й до сьогодні. Я планую ходити сюди до 100 років!»
До розмови приєдналися ще дві жінки. Іляні 58 років і вона поділилася своїм досвідом у «Спільноті 50 плюс»: «Я відвідую їх вже півтора місяця. Знайшла в Інтернеті, і ще з першого вечора це місце мене зачарувало. Я тут вже четвертий раз. Мене приваблюють тематичні заходи, а також життєрадісність та енергія організаторів та учасників».
Марія пояснила, чому регулярно приходить: «Душею мені 19! Тут ми почуваємося молодими. Ось чому я приходжу — бо відчуваю себе молодою. Мені дуже добре, мені подобається танцювати і спілкуватися, і я ще повернуся! Я сестра колишньої балерини та гімнаста, родом із Констанци, і тут мені надзвичайно комфортно».
Вероніка Оанча додала, що ініціатива природна для неї: «Ми багато говоримо про батьківство, про дітей, як ми їм допомагаємо, але дуже мало — про іншу сторону життя, де потрібна підтримка з боку молодших, розширеної родини. Адже ці люди переживають період, схожий на юність чи підлітковий вік: в їхньому тілі відбуваються зміни, про які ми повинні знати та підтримати їх, щоб якість життя залишалася високою до кінця».
Цей досвід надихає лише на одне побажання: зберігайте гарний настрій і молодість – на все життя!
