Ніч відкритих книг
Цього року бухарестське видавництво організувало 23 квітня “Ніч відкритих книг.
România Internațional, 30.04.2013, 12:36
Для світової літератури 23 квітня є символічною датою: в цей день у 1616 році помер Мігель де Сервантес і Вільям Шекспір. В цей же день, але в інші роки, народилися або померли відомі письменники як Моріс Дрюон, Володимир Набоков і Хосеп Пла. У 1995 році Генеральний конгрес ЮНЕСКО оголосив 23 квітня Всесвітнім днем книги, щоб таким чином віддати данину пам’яті всім письменникам і, в той же час, заохотити усіх читачів, особливо молодих, відкрити для себе задоволення від читання.
Цього року бухарестське видавництво організувало 23 квітня “Ніч відкритих книг”. 4000 книг були відкриті для тих, хто хотів їх полистати, на пішохідній вулиці зі старого центра міста. Більше цього, було відомо, що ці книги можна взяти додому. Марін Відрашку, виконавчий директор організатора заходу видавництва ”Літера”, розповів, що на європейському рівні це другий захід такого роду: ”Ідея прийшла нам від одного подібного заходу, який відбувся в Іспанії 4 роки тому. Для нашого міста ми трішки адаптували цей захід. Він розпочався о 8.30 вечора. Перехожих зустрічали тисячі відкритих книг, розкладених по всій вулиці Ліпскань. Коли стемніло, бажаючі могли взяти ліхтарик і почати читати прямо там, на вулицях старого центра. Захід закінчився пізно вночі, біля 12 ночі. Ми постаралися принести якнайбільше різноманітних заголовків, принесли книги белетристики, романтичні книги, наукові, книги про мистецтво, архітектуру та фільм, а також і книги для дітей. Оцінюємо, що на захід прийшло понад 6 тисяч людей.”
6 тисячам людей вдалося забрати з вулиці Ліпскань 4 тисячі книг за менш ніж 20 хвилин. Щоб описати цей 20-хвилинний інтервал, дехто із учасників використав одне єдине слово: хаос. Міхаела Іонеску були присутня там, але їй не вдалося побачити книги: ”Я бачила фотографії із заходів такого роду в інших країнах і очікувала на вулицю із освітленими книгами, гарно виставленими, де ти можеш прогулюватися між ними, полистати їх. Але коли я потрапила на Ліпскань, я побачила море людей, які товпилися навколо чогось, що було, гадаю, книгами, тому що мені не вдалося їх побачити. О 8.30 вони навалилися на ті книги, і почали брати зовсім не по одній книзі. Хоча й ідея була доброю, все перетворилося на великий цирк. Може, справді, у людей немає грошей купити собі книги, хоча якщо ти дійсно бажаєш якусь книгу, ти можеш знайти її за малу ціну в антикваріаті. Мабуть, у нас це така звичка — коли чуєш, що дають щось безкоштовно, ти береш і дитину, і кого можеш, і йдеш подивитися, про що йде мова, і береш, скільки зможеш. Не думаю, що люди, які дійсно читають, будуть приходити на подібні заходи, бо вони купують собі книги зі книгарень. А на захід вони приходять, щоб побачити, про що йде мова, а не щоб товпитися і штовхатися.”
Марін Відрашку каже, що організатори не очікували на таку велику кількість людей: ”Постійно, коли організуються заходи такого роду, є й приємно здивовані люди, і не зовсім задоволені. На заході було дуже багато людей, вулиця досить неширока. Ми не сподівалися, що прийде так багато людей. Через це і створилася тиснява. Парадоксально те, що ми знаходимося у хвості Європи у споживанні книги, говоримо про менше 5 євро на людину за рік для книжкового ринку у 60 мільйонів євро. Дам вам орієнтир. Угорщина, яка в чотири рази менша, має книжковий ринок майже втричі більший — 200 мільйонів євро. Я гадаю, що дуже багато людей прийшли взяти книги саме тому, що не можуть їх собі дозволити. В Румунії на даний момент книгу сприймають як предмет люксу, яку не будь-хто може собі дозволити.”
Для наступного випуску Марін Відрашку вибрав би більший простір і забезпечив би більше книг, і, можливо, змінив би деякі організаційні деталі. Все-таки він каже, що такий вид заходу, з його плюсами й мінусами, привертає увагу до читання, і тому вартує створювати нагоди для обговорень того, що і як читають сьогодні румуни у столітті ”немає часу”: ”Цей захід є частиною кампанії по заохоченню до читання. Ми намагаємося пробудити апетит до читання серед молоді. Середній вік покупця книги в Румунії — понад 40 років. Цей середній вік спадає, коли говоримо про купівлю онлайн, але книжковий онлайн-ринок в Румунії ще на самому початку і не представляє істотний відсоток від продажів. Було проведене опитування, на якому румунів запитували, чи вони читають і що саме. Переважна більшість відповіла, що не мають на це часу. Інше опитування показало, що один румун дивиться телевізор в середньому 4 години на день. Не бачу, чому б не існувало часу для читання. Ми не конкуруємо з іншими видавництвами. Ми перебуваємо в компетиції з телебаченням. Нам треба урвати від телевізора декілька годин, переконати людей, щоб вони читали. Це битва, яку ми тільки починаємо. Вона триватиме багато років. Як ми це робитимемо? Саме через такі заходи, як цей, через ці прямі зустрічі з можливими читачами.”
Не всі відгуки про Ночі відкритих книг негативні. Є й люди, які побачили потенціал цього роду заходу і повідомлення за цим жестом пропонувати безкоштовно книгу. Звичайно, очікування для наступного випуску, який відбудеться у 2014 році, вже стали більшими.
