Історія про соколів та сокольників

Сьогодні ми запрошуємо вас у світ соколів та їхніх дреcирувальників.

Ana-Maria Cononovici, 05.01.2016, 02:27

Сьогодні ми запрошуємо вас у світ соколів
та їхніх дреcирувальників. Дресирування соколів бере свої початки в
нескінченних степах Середньої та Північної Азії, які характеризуються
надзвичайним багатством дичини. Гуни, монголи та араби, а також європейці, які
взяли участь у хрестових походах, принесли дресування цих хижих птахів в
Європу, яке з часом зазнало дивовижного розвитку.

У румунські князівства це
мисливське заняття потрапило порівняно пізно і протрималося до середини XIX століття. Коли
говоримо про дресирування соколів в історії румунських князівств, треба чітко
відрізнити використання ловчих птахів в мисливстві як активний промисел від
ловлі цих птахів, щоб потім віддати їх
Високій Порті у вигляді податку чи данини.

Про початки дресирування соколів у Румунії
розповів біолог Дорін Керебец, голова Спілки дресувальників соколів «Переґріни»: «У нас ця
традиція триває вже не менше 700 років, про це є багато документальних згадок в
нашій країні. А в 2010 році ЮНЕСКО визнало її частиною духовної спадщини людства.
Це визнання світового рівня цієї галузі, яка приваблює і об’єднує людей.
Приваблює й об’єднує їх через дуже тісну дружбу і є свого роду введенням людини
в природу, своєрідною реінтеграцією. З допомогою ловчих птахів їм вдається
стати частиною природи й не втратити нічого, не бути лише глядачем. Це спосіб
зрозуміти природу, звірів, їхню важливість, те, що кожен має своє місце, і не
треба думати, що один з них є корисним, а інший незгубним для людини. Природа є
єдиним цілим і повинна залишатися такою. Не можна любити хижих птахів та
сокольників, що є мисливством, якщо ти не хочеш оберігати хижих птахів з
природи та охороняти середовище, в якому вони живуть. Отже, з одного боку ми
займаємося рятуванням та реабілітацією хижих птахів, маємо різну освітню
діяльність із молоддю у школах, дитсадках, беремо участь з нашими птахами у
середньовічних фестивалях. А з іншого боку, ми просуваємо мистецтво
сокольництва. Ми підтримуємо зв’язки із сокольниками з багатьох країн, беремо
участь у фестивалях за кордоном і хочемо, щоб і в нас було легалізоване
сокольництво.»

Ми запитали Доріна Керебеца, ким є
сьогоднішні сокольники: «Сокольники – це люди, які відкрили в собі пристрасть
до хижих птахів та природи. З допомогою Інтернету нам вдалося познайомитися і
сформувати цю спілку. Ми маємо план на наступний рік, але поки-що він не чітко
встановлений. У принципі в березні буде проведений восьмий конгрес сокольників.
Щороку від створення спілки «Переґріни» у 2009 році, ми маємо по одній такій
зустрічі. Є багато заходів, в яких ми беремо участь, коли нас запрошують: цього
року ми побували в Секейському краї, в середньовічних замках, у Хунедоарі,
взяли участь в освітній діяльності. На уроки біології, які проводимо в школах,
ми приходимо з однією й до трьох хижих птахів, і в класі ми розповідаємо про
хижих птахів, про їхню роль в природі, проводимо в шкільному дворі коротку
демонстрацію польоту, щоб діти побачили, як рухаються хижі птахи. Діти мають
можливість покликати самим птаху і це для них є надзвичайним, видно по їхнім
обличчям, наскільки вони задоволені. В основному, уроки поруч із живими птахами
мають надзвичайну вагу: діти ловлять кожне слово, немає й краплини нудьги.»

На заходах історичного характеру
сокольники одягають середньовічний одяг із птахами на руках. Вони проводять
демонстрації польоту хижих птахів у замках чи фортецях, випускаючи птахів
політати за їх стінами і повернутися самим.

І якщо ви запитаєте, де в
переповненому, забрудненому світі, де контакт з природою є все меншим,
проводиться дресирування соколів, ось вам цікава інформація: «Будь-де можна
працювати з ловчими птахами. В будь-якому відкритому просторі, можна і в самому
центрі міста, в саду, біля хати, у полі. Дресирування хижого птаха, на відміну
від дресирування будь-якого іншого звіра, означає довіру птаха й отримання
винагороди. Не можна зробити жодної поправки. Хижий птах лише сприймає
сокольника як частину команди, включно й на
полюванні, людина ніколи не буде його керівником. Керівником є птах. Він є
хазяїном, і можу вас запевнити, що він демонструє це своєю манерою і поведінкою.
Це було визнано й зображенням птахів на гербах.»

Сьогоднішня спілка сокольників
займається і збереженням та дресируванням воронів, яструбів, а також збереженням
рідкісних видів птахів, як це було у випадку чорної лелеки, яку врятували й
вилікували члени спілки.