Великодні традиції

Великдень - найважливіше свято християнського світу. Воскресіння Господнє відзначається щорічно в різні дати православними та католиками, бо дати обвичлюються за двома астрономічними явищами...

Monica Chiorpec, 23.04.2022, 05:32

Великдень -
найважливіше свято християнського світу. Воскресіння Господнє
відзначається щорічно в різні дати православними та католиками, бо дати обвичлюються за двома астрономічними явищами. Згідно з Вселенським
собором у Нікеї 325 року, Великдень святкується в неділю, відразу після Повного місяця після Весняного рівнодення. Кожного року Олександрійський патріархат обчислює дату
Великодня і повідомляє про це решти християнським церквам. Це лише загальний орієнтир для
розуміння варіації дати Великодня, оскільки після події в Нікеї було внесено багато інших змін, як до християнського календаря, так і стосовно інтерпретації космічного циклу.

Пояснює Делія Шуйоган, етнолог Північного університету Бая-Маре: «Весняне рівнодення стає загальним елементом для
обчислення дати Великодня у всіх календарях. Ми маємо юліанський календар, за
яким слідують православні християни, і григоріанський, якого дотримуються
римо-католики. Між двома календарями різниця становить 13 днів.8 березня за григоріанським календарем настає весняне
рівнодення, відповідно 21 березня за юліанським календарем. Таким чином, залежно від двох моментів, обчислюється й дата Повного Місяця.
Якщо у православних, Повний місяць припадає в неділю, то Великдень
відзначається через тиждень. Теж так обчислюється дата Великодня за
григоріанським календарем, з різницею в 13 днів, що генерує й переміщення
відповідної дати. Важливо пам’ятати, що Великдень – це свято, яке стосується Місяця,
а не Сонця, як це відбувається у випадку з Різдвом. Це, очевидно, безпосередньо впливає на традиції та
звичаї. Як правило, римо-католицький Великдень святкується перед православним.»

Приготування до
Воскресіння Господнього починаються з Великоднього посту, найдовшого і
найсуворішого посту, встановленого Православною Церквою. Ця підготовка нагадує
нам про 40 днів, яких Христос дотримувався до початку месіанської діяльності. Єврейський Великдень – Песах – символізує перехід євреями Червоного моря
під час Ісходу з Єгипту для звільнення їх від єгипетського рабства. Християнський великдень – це свято
надії, обіцянки духовного воскресіння і вічності,
які людина може отримати після смерті. Більше про це
розповість Сабіна Іспас, директор Бухарестського інституту етнографії та фольклору «Костянтина Бреїлою»: «Великий четвер – останній день поминання мертвих. Колись в деяких районах південної Румунії, як про це свідчать документи з ХVI століття, проводилося оплакування та обкурювання могил ладаном,
запалювалися вогні. Це не вогонь, який горить і поглинає все, а той, що символізує світло. Це форма вираження божественної
енергії, яка буде проявлятися протягом подій, що відбуватимуться в наступні дні й ночі. Це період, коли щовечора після
заходу сонця відправляються Літургії (прим.ав. – богослужіння Страсного тижня). На Страсний Четвер відправляється Богослужіння з читання 12 Євангелій. Традиційно, у цей четвер люди фарбують яйця, приносять в
жертву пасхальних ягнят та приготовляють пасху. Колись це мало символічне значення, алегоричне, для всіх тих робіт, що відбувалися в господарстві й передвіщало все те, що означатиме подія Воскресіння в суботню
ніч. Страсна п’ятниця знаменує Великий похорон Ісуса. Зазвичай люди менше їли у той день або дотримувалися найсуворішого посту, що
називається чорним постом. У дворах церков запалювали вогнища, як і в ніч Воскресіння.»

Урочистий момент Великодня залишається святом радості. Жертва Спасителя, щоб дати нам можливість користуватися вічним життям, – це подія, яка змінила історію людства і яку ми з вдячністю приймаємо
рік за роком, святкуючи Воскресіння. Трапеза в перший день Великодня є
ритуальною і також насиченою символами. Сабіна Іспас: «У традиційному суспільстві, у великодню суботу люди не
працювали, а готувалися морально і духовно до цього свята. Не до розваги, яка
все одно не означала пісні, ігри, веселощі та багато їжі. Це зовсім інше. Люди
готувалися до цієї виняткової події, готували великодні кошики. Ніколи в
народній румунській традиції на це свято не вживали жодний продукт, незалежно
від його виду, перш ніж його освятити. Отже, цей великодній кошик був формою
благословення всього того, що повинні були споживати за святковим ритуальним
великоднім столом, на якому обов’язково мали бути фарбовані варені яйця.»

Фарбоване яйце було передано сучасності також з єврейської традиції. На єврейському великодньому підносі в
центрі ставилося жовте яйце поруч із гіркими травами. Яйця традиційно фарбували
в червоний колір, а якщо вони прикрашалися, то лише зображенням хреста,
колоска, риби і, зовсім віднедавна, листками рослин. Однак різні відтінки зеленого, блакитного, фіолетового, золотого та
сріблястого, а також оздоблення яєць наклейками із все більш винахідливими
мотивами та графікою не мають нічого спільного зі специфікою свята, хоча
щорічно доповнюють атмосферу міського Великодня.