Гала-вечір нагородження образотворчих митців Румунії
Церемонія вручення премії Спілки образотворчих митців (UAP) Румунії та Національної премії ім. Константіна Бринкуша за 2018 рік завершили низку заходів, присвячених 81-річчю від дня створення скульптурного комплексу К.Бринкуша у місті Тиргу Жіу.
Eugen Cojocariu, 23.11.2019, 07:02
Церемонія вручення премії Спілки
образотворчих митців (UAP) Румунії та Національної премії ім. Константіна Бринкуша за 2018 рік завершили низку заходів, присвячених 81-річчю від дня створення скульптурного комплексу
видатного румунського митця у місті Тиргу Жіу. Подія відбулася на сцені
драматичного театру ім. Ельвіри Годяну в Тиргу Жіу. Спілка образотворчих
митців Румунії вручила дев’ять премій у спеціалізованих категоріях, премію для
молоді, премію за особливі досягнення, три премії журі та дві премії друзям мистецтва.
Георге Дікан, віце-президент UAP торкнувся важливості цих нагород. «Для нас
як організації, надзвичайно важливо присуджувати ці нагороди, але не менш важливим
для тих, хто має особливі результати в UAP, є визнання їхніх заслуг цією
організацією, що має велике значення для образотворчого мистецтва Румунії. Кілька
років тому UAP відновила цю традицію, перервану на деякий час, присуджувати
премії Спілки наприкінці року. Зазвичай ми робимо це за підтримки Міністерства
культури, але, на жаль, минулого року міністерство не виконало цієї обіцянки і я
сподіваюся, що це була випадковість. Ми проводимо церемонію в цьому форматі вже
третій рік поспіль. Вважаємо, що діяльність румунських артистів повинна бути
відома через засоби масової інформації, а Гала-вечір у такому форматі є чудовим
способом відновлення іміджу UAP, яка опинилася «у тіні». І не тому, що артисти не
мали досягнень, а тому, що в останні роки ми не могли дозволити собі цим
займатися.»
Головний приз Спілки образотворчих митців Румунії отримав художник, графік,
скульптор, член-кореспондент Румунської академії Мірча Думітреску. У 2006 році
він Спілки угорських гравюристів та літографів. З 1975 по 1990 роки був
секретарем відділу мистецтва графіки Спілки образотворчих митців Румунії. З
1979 по 1989 роки – художній дизайнер у бухарестському видавництві «Спорт -
туризм». У 1990 році він
почав викладати на кафедрі графіки столичної Академії мистецтва. У 2005 році Мірча Думітреску захистив докторську дисертацію з темою «Окулоцентричний винахід або спокуса
святого Антонія». З 1990 по 2008 роки він очолював кафедру графіки, а з 2005 року почав співпрацю з Румунською Академією над проектом академіка Євгена Сіміона щодо
збереження рукописів Міхая Емінеску, ініційованого Йоргою, Перпесічіусом, Келінеску
та Нойкою. Він запропонував перевидати їх інноваційним методом друку, за
допомогою цифрової техніки, завдяки якій відтворення рукописів Михая Емінеску,
нарешті, стане можливим, зберігаючи культурну значимість для майбутніх
дослідників та колекціонерів. Мірчія Думітреску проілюстрував значну частину
творів Нікіти Стенеску. Вони були друзями і взаємно пишалися одне одним. Нікіта
Стенеску присвятив йому 33 поеми, а Мірча подарував Нікіті Стенеску кілька своїх
творів.
Ось, що сказав Мірча Думітреску про головний приз від Спілки образотворчих
митців. «Думаю, що я заслужив цю
нагороду, тому не можу сказати, що почуваю себе так чи інакше. Премія прийшла
саме зараз, коли мені більше не потрібні нагороди. Але я радий, що церемонія
пройшла у Тиргу-Жіу, місті, яке ми всі любимо завдяки Константіну Бринкушу.
Крім того, я був радий, що мав можливість презентувати й тут, у Тиргу-Жіу,
після цілої низки аналогічних заходів у Бухаресті – Румунській Академії та
Центральній університетській бібліотеці ім. Кароля I-го, а також у Бакеу, книгу
«Жахливі події, пережиті румунськими в’язнями в Ельзасі та Лотарингії», тепер з
нагоди сторіччя. Ніхто не займався цими в’язнями, але мені пощастило зустріти
французького полковника Жана Нузіля, який розповів мені, що одним із тих
в’язнів, про яких ніхто досі не писав, був мій дідусь, який помер у лікарні в
Шербурі після війни. Таким чином ця книга допомогла мені знову зустріти свого діда.
Щодо моєї роботи, я завжди щось готую. Нещодавно я закінчив скульптури братів
Міновичів, бронзові скульптури, які будуть розташовані в парку вілли Міновичів,
і планую також провести виставка живопису.»
Колекційна книга «Велика війна 1914-1918 років. Жахливі події, пережиті румунськими в’язнями в
Ельзасі та Лотарингії» була видана у 2019 році тиражем 33
примірники. Графіка та десять оригінальних ілюстрацій, з підписом Мірчі
Думітреску, надруковані на папері ручної роботи, зробленому ПП «Вінце Ласло та
сини» з Шентендре, Угорщини. «Трагічна і маловідома історія понад 2000
румунських солдатів, які загинули у німецькому полоні в Ельзасі та Лотарингії
століття тому, – це глава національної історії, яку ми не можемо ігнорувати.
«Історія країни з маленьких подій» – знаходиться тут. Насправді ці хоробрі герої,
які померли далеко від дому є «великими» румунами, які створили Велику Румунію,
яку так і не побачили. Вклонімося низько перед цими могилами, закритими сто
років тому», – написав історик та академік Резван Теодореску у вступному слові
до книги.
Луренціу Могошану отримав дві премії Спілки образотворчих митців Румунії.
Він став лауреатом Національної премії ім.
Бринкуша та премії журі на урочистій церемонії вручення нагород. Скульптор Лауренціу
Могошану – випускник Бухарестської академії мистецтва. У 1993 р. він отримав
стипендію імені Фредеріка Шторка, в 1994 р. – стипендію Спілки образотворчих
митців Румунії, а в 1996 р. – стипендію ахенського культурного центру
«Людвиг-форум», Німеччина. У 1994 році він отримав Молодіжну премію Спілки
образотворчих митців Румунії, а в 1998 році спеціальну премію спілки, присуджену
в рамках симпозіуму в місті Келерашь. Він взяв участь у численних групових
виставках та мистецьких салонах у Румунії та за кордоном. Луренціу Могошану: «Моєю
метою було не отримати приз – це результат моєї роботи в останні роки. У 2018
році я мав дві виставки, одна з них у галереї «Сімеза» на столичному бульварі
Магеру, з темою «Пожертва та радість Воскресіння», а друга – в палаці Могошоая,
в галереї Кухня, з темою «Стовпи та Стовпники», на якій, у межах засобів,
наявних у розпорядженні образотворчого митця, я спробував передати драму святих
з родини Бринковяну. Я можу сказати, що ці премії стимулюють мене, адже
визнання від колег по гільдії заохочує мене до продовження нинішніх проектів та починати нові.»
Премію за заслуги отримав Міхаїл Тріфан, Премію за графіку було
присуджено Флоріну Стойчіу, премію за скульптуру здобула Вікторія Зідару, а
премію «Друг мистецтва» отримали Дору Стримбулеску та Мірча Някша.
