Міжнародний фестиваль поезії в Бухаресті
Більше 100 поетів з більш ніж 30 країн були присутні в Бухаресті на VIII Міжнародному фестивалі поезії в Бухаресті. Програма фестивалю включила круглі столи, дебати, виступи і джазові концерти, презентації книг, конференції ...
Corina Sabău, 16.09.2017, 07:50
Більше 100 поетів з більш ніж 30 країн були присутні в Бухаресті наприкінці травня на VIII Міжнародному фестивалі поезії в Бухаресті. Програма фестивалю включила круглі столи, дебати, виступи і джазові концерти, презентації книг, конференції і – вперше в історії проекту – заходи для дітей. Особливим моментом на цьогорічному фестивалі була річниця ПЕН-клубу – важливої і престижної установи, що залучає румунських письменників до світового літературного життя -, момент, що став нагодою запросити до Бухареста членів ПЕН-клубу практично з усіх європейських країн.
Клаудіу Комартін, поет, головний редактор журналу «Poesis International» і видавництва Макса Блехера, одного з найстаріших і найбільш відомих клубів читання в Румунії, був координатором серії лекцій на Міжнародному фестивалі поезії в Бухаресті: Я думаю, що це дуже важливо показати тим, хто зацікавлений в поезії, в розмаїтті і множинності промов, що існують на даний момент в літературі і, особливо, в цій особливій сфері, якою є сучасна поезія. Я кажу це, тому що сучасна поезія має свою особливу публіку і свій певний тип пошуку, дослідження. Я не знаю, наскільки важливою є моя роль в рамках фестивалю, але мені припало зобов’язання займатися цими лекціями, в центрі яких є чимало молодих поетів, у віці від двадцяти до сорока років. Моні Стеніле і Александру Вакуловскі є серед старших поетів молодого покоління. Це дуже різні поети, з Клужу, з Кишинева, поети з Бухареста, дуже різноманітна палітра людей.
Одним з поетів, з якими ми зустрілися в програмі Міжнародного фестивалю поезії є Раду Ванку, який є найбільш важливим літературознавцем моменту, за словами письменника Мірчі Кертереску. Ми запитали його, які враження склалися в нього від Міжнародного фестивалю поезії: До десять років тому, кожне покоління мало свого роду домінантну поетику, свого роду групову поетику, до якої ти обов’язково мусив приєднатися, бо інакше не показував, що ти дуже тісно пов’язаний з рухом поезії. Я маю на увазі, що якщо ти був поетом 60-тих років – то обов’язково повинен бути неомодерністом, якщо ти був поетом 80-тих років, то обов’язково мав бути текстуалістом. Тепер, однак, я запримітив надзвичайну різноманітність поетики; це дуже відчутна поезія, інша дуже сентиментальна, інша занадто технічна або дуже експериментальна. Я думаю, що сучасній румунській поезії вдалося випробувати всі поетичні формули, я б сказав, що румунська поезія повідомляє про себе у всьому світі і відтворює різноманітність. І це дуже приємно, тому що до тепер, я не думаю, що у нас було таке розмаїття поезії. І я вважаю, що не внутрішня логіка поезії привела нас сюди, а той факт, що румунські поети і письменники дуже пов’язані з тим, що відбувається в поезії на глобальному рівні і вони багато подорожують, набагато більше ніж, наприклад, десять років тому. Це припускає імпорт поетичних способів бачення світу, імен письменників. Той факт, що ми подорожуємо по світу швидко приводить до диверсифікації поезії. Результати стали явними тепер. Я дуже сподіваюся, що культурні установи в Румунії, що займаються просуванням румунської літератури, від Румунського інституту культури до Міністерства культури, не розшифрують цю національну ідентичність як форму трибалізму, автаркії, закриття кордонів. Бо стає очевидним той факт, що тільки таким чином, переміщаючись по світу, зберігаючи відкритими кордони, можеш збагатити свою культуру.
Одним із заходів, за участю Раду Ванку в рамках Міжнародного фестивалю поезії в Бухаресті, була зустріч з перекладачем Адам Дж. Соркіном із США: Адам Дж. Соркін зробив багато для нашої поезії, переклав десятки поетів протягом довгого часу. І він зробив той крок румунської поезії від нашого місництва до політики Заходу в той період, коли румунські поети важче їздили. Дуже рідко румунські поети доходили до США і вступали в контакт з тутешнім культурним явищем. Проте, тоді Адам Дж. Соркін функціонував як свого роду «транскордонний ельф», який привозив румунську поезію в США і американську поезію до Румунії. Я думаю, що він – попри заслуги перекладача – працював в якості свого роду «культурного посередника», якому вдалося полегшити передачу поетичної інформації до і з США і каталізувати якось писання віршів румунською мовою, що перетворює його на свого роду культурного агента, а не просто перекладача.
«Міжнародний фестиваль поезії в Бухаресті є культурною ініціативою абсолютно необхідною в контексті Європейського Союзу і спільних культурних цінностей утверджених за посередництвом віршів. У першому випуску, в 2010 році, Бухарест був одним з малочисельних європейських столиць, що не організував і не проводив фестиваль такого високого масштабу. Міжнародний фестиваль поезії в Бухаресті наповнив, незабаром після появи на румунській культурній сцені, цей дефіцит, приносячи до уваги широкої аудиторії різні форми поетичного вираження – ці слова належать Іоану Крістеску, директору Національного музею румунської літератури, головного організатора заходу.
