Письменник Матей Вішнєк – почесний доктор Бухарестського НУТКМ

Матей Вішнєк, найбільш популярний сучасний румунський драматург, отримав звання Почесного доктора під час урочистостей, з нагоди 73-річчя Бухарестського національного університету театрального та кінематографічного мистецтва Іона Луки Караджале.

Corina Sabău, 15.07.2023, 09:02

Матей
Вішнєк,
найбільш популярний сучасний румунський
драматург, отримав звання Почесного
доктора під
час урочистостей, з нагоди 73-річчя Бухарестського національного університету театрального
та кінематографічного мистецтва Іона
Луки Караджале.
У 2018 році Матей Вішнієк
також став Лицарем
мистецтв і літератури
у французькому культурному просторі.
У своєму виступі з
нагоди отримання
звання Почесного доктора,
Матей Вішнєк
розповів про перспективу незалежних
митців
та про необхідність національної
стратегії для їх
просування
і віддав належне театрознавцю
Джордже
Бану, який відійшов
у вічність
цього року. У цій же промові Матей Вішнєк
також розповів про свої стосунки з двома
країнами, в яких він був сформований -
Румунією та Францією.

Поет,
драматург, романіст,
журналіст, Матей Вішнєк
народився 29 січня 1956 року в північно-східному
румунському місті Радівці.
Він дебютував з віршами
в журналі «Лучаферул»
в 1972 році. Він був серед засновників
понеділкового Гуртку
на чолі з критиком Ніколаєм
Манолеску. Матей Вішнєк
є автором семи томів поезії, семи романів,
з-поміж
яких
Панічний
синдром у місті вогнів, Взуттєва
любов, парасолькова
любов та Туманне
століття,
книги новел
та понад
50 творів
драматургії.
З
1987 року живе у Франції, де працює
журналістом у Radio France International.

Після
повалення
комунізму в 1989 році діяльність
Матея Вішнєка
відбулася між Францією та Румунією, між
двома культурами та двома мовами, між
Заходом та Сходом. Його п’єси перекладені
більш ніж на 30 мов і ставляться більш
ніж в 30 країнах. Матей Вішнєць також
згадується у великому словнику
«Dictionnaire des étrangers qui ont fait la France». Матей
Вішнєк: «Цей
словник дуже цікавий тим, що представляє
Францію
як
простір культурної відкритості, як
велику
культурну
державу.
У цьому словнику наведено близько 4
тисяч імен, починаючи з Французької
революції і до наших днів, тобто від
1793 року до сьогодення.
Йдеться про іноземців, які оселилися у
Франції та зробили внесок у її культурний
і духовний простір. Очевидно, що румуни
мають надзвичайно важливу участь у
реалізації цієї культурної споруди. З
кінця 19 століття до
Франції почали
приїжджати румуни, які утверджувалися
в різних сферах. Хочу
згадати про забуте
ім’я актора,
який приїхав з Ясс, навчався в театральній
школі, а потім став великою зіркою німого
кіно та бульварного театру. Едуард де
Макс – так
його звати,
це
фактично
його сценічний псевдонім. У цьому
словнику згадуються
багато румунів, але я хотів би згадати
ще одного, покійного театрознавця
Джордже
Бану. Його вважають твори
практично повністю французькою мовою,
але подбав про те, щоб перекласти їх на
румунську
та опублікувати також у Румунії. Я
можу сказати, що мені приємно бути
включеним до цього словника,
тому що я, ймовірно, написав близько30
творів французькою мовою, і деякі з них
опубліковані у важливих видавництвах,
таких як Актес Суд. Мої
драми
сотні разів ставили незалежні французькі
театральні
групи,
і протягом останніх 30 років майже щороку
принаймні одна написана мною п’єса
була відібрана на Авіньйонському
театральному фестивалі. І в той же час
я намагався створити мости, зв’язки
між Францією та Румунією. Для мене
Франція означала відкриття. Франція
дала мені крила, що дуже важливо, але я
ніколи не втрачав свого коріння. Оскільки,
насправді, я отримав освіту в Румунії,
моя чутливість – це чутливість
румунського та східноєвропейського
письменника, і я глибоко відчуваю поезію
лише румунською мовою».

З
2016 року, на
півночу Румунії, у
Сучаві працює театр імені видатного
драматурга: Муніципальний театр «Матей
Вішнєк».
Аде якої думки про це сам письменник:
«Я вважаю, що це найновіший театр,
створений у Румунії за кошти місцевого
бюджету. Перед створенням цього театру,
сім років тому, був театральний фестиваль,
який ми створили разом із сучавськими
ентузіастами. Ми створили цей фестиваль
одинадцять років тому з поетесою Кармен
Веронікою Стейчук, якої, на жаль, уже
немає з нами, з Ротарі-клубом, з Буковинською
асоціацією, з висококласними людьми. І
нам вдалося через той фестиваль залучити
місцевих глядачів до театру. Вони
приходили побачити безкоштовні вистави,
театральні трупи приїжджали з усієї
країни і виступали перед величезною
аудиторією. Цей фестиваль показав, що
Сучаві потрібен професійний театр,
мистецький театр, театр з акторами, які
відчувають пульс міста і культурні
потреби сучавців, акторами, які б стали,
я б сказав, місцевими знаменитостями.
На щастя, цей театр зараз існує, і
надзвичайно дивно, що десять акторів,
які живуть у Сучаві та працюють там, у
муніципальному театрі Матея Вішнєка,
ставлять принаймні чотири вистави на
рік ».

Наприкінці
березня в Бухарестському національному
театрі імені
І.Л. Караджале
відбудеться прем’єра нової вистави за
драмою
Матея Вішнєка «Слово прогрес, сказане моєю мамою,
звучить жахливо фальшиво». Режисером
вистави є Ботонд Нодь,
який поставив вже
кілька
вистав за текстами Матея Вішнєка
в сучавському
театрі.
Одна з них, «Повернення додому», вистава
про війну та абсурдність непотрібних
жертв людських життів, продукція Сучавського
муніципального
театру
«Матея
Вішнєка»,
що
увійшла до відбору Національного
театрального фестивалю
у 2022 році.