Російський письменник Михайло Шишкін у Румунії
З 25 по 28 вересня Брашов був особливо жвавим, адже тут відбувся перший випуск нового амбітного літературного фестивалю під промовистою назвою NOD. Серед гостей були відомі румунські письменники та п'ять відомих іноземних письменників, перекладених у Румунії: українець Андрій Курков, росіянин Михайло Шишкін, шведка Лінда Бострём Кнаусгард, француз Матіас Енар та американець Едвард Ештон.
Татьяна Кодреану і Христина Манта, 25.10.2025, 07:36
З 25 по 28 вересня Брашов був особливо жвавим, адже тут відбувся перший випуск нового амбітного літературного фестивалю під промовистою назвою NOD (укр. “вузел”). Проголошений «фестивалем прав у галузі літератури», NOD зібрав професіоналів письменницької майстерності та книжкової індустрії – видавців, письменників, літературних агентів, перекладачів –, яких запросив до участі в дебатах у більш вузькому або ширшому колі, часто перед публікою. Фестиваль також включав безліч інших заходів, від зустрічей гостей із учнями до кінопоказів, поетичних вечорів, різних майстер-класів та автограф-сесій. Серед гостей організаторів були відомі румунські письменники, такі як Богдан Александру Станеску, Сімона Гошу, Крістіан Фулаш, Дан Коман, Сімона Антонеску або письменник-режисер Крістіан Мунджіу, а також п’ять відомих іноземних письменників, перекладених у Румунії: українець Андрій Курков, росіянин Михайло Шишкін, шведка Лінда Бострём Кнаусгард, француз Матіас Енар та американець Едвард Ештон.
Михайло Шишкін відомий румунським читачам, зокрема, своїми творами «Волосся Венери», «Лист» – у перекладі Антоанети Олтяну – та, нещодавно, «Моя Росія», у перекладені Адріани Деніли, всі видані видавництвом «Curtea Veche». На жаль, ці книги більше не продаються на полицях книгарнь Росії, де Михайло Шишкін нещодавно був оголошений «іноземним агентом». Залишивши батьківщину 30 років тому, він є затятим критиком Володимира Путіна та його режиму і відмовився їхати до Росії після анексії Криму в 2014 році, хоча він є єдиним живим письменником, який отримав усі великі російські літературні премії (Большая Книга, Русский Букер і Національний Бестселлер), перекладений 30 мовами і вважається одним з найвидатніших представників сучасної російської літератури.
Ми запитали Михайла Шишкіна, чи існує зв’язок між його роботою романіста та громадською діяльністю: «Існує фундаментальна різниця між літературою та публіцистикою. Література — це занадто потужна зброя, щоб стріляти з неї в диктаторів сучасності. Бо література бореться не з Путіним, а з усім злом у світі. Розумієте різницю, так? Тому в моїх романах ви ніколи не побачите жодної актуальної політики. Але й сидіти й мовчки дивитися на те, що відбувається, теж не можна. Коли ти мовчиш, це означає, що ти підтримуєш те, що відбувається. Для мене важливо сказати «НІ» всьому, що відбувається в Росії, бо ми живемо у стані війни. І я не наївний, щоб вірити, що за допомогою книг, літератури, мистецтва, музики ми можемо запобігти або зупинити війну. Література не може зупинити гармати. Але вона дає людині надію, що світ не скотиться в пекло, в прірву. Бо Путіни, Сталіни, Гітлери приходять і йдуть, а Бах, Бетховен залишаються, вони завжди будуть актуальними. Я б сформулював завдання літератури так: добре, мій роман не може вивести людину на вулицю, на барикади, щоб вона сказала «НІ» війні, щоб потім її посадили до в’язниці; але якщо хтось, хто його прочитає, потім замислиться над своєю людською гідністю і роман якось на нього вплине – бо в житті найважливіше не купити квартиру і хорошу машину, а замислитися над своєю людською гідністю. А що це означає? Чим я готовий пожертвувати заради своєї людської гідності? Де межа, до якої я готовий терпіти, принижувати себе в цьому житті, і коли я вийду на вулицю, щоб захистити свою гідність? Тільки мистецтво, література можуть змусити тебе задуматися над цим. І тому мої романи є зброєю».
Михайло Шишкін також розповів про те, як він бачить роль літератури в сучасному світі: «Ми не можемо сказати, що література є своєрідним панацеєю, що вона може змінити світ… Світ може змінити лише одне — культура в цілому, освіта, поширення знань. За останні 200… 300 років відбулася найважливіша революція людства — перехід від племінної свідомості до індивідуальної. А сьогодні між населенням Росії та розвиненим людством утворилася прірва. Це прірва в часі. Тому що в Росії більшість населення все ще живе в минулому, з племінною свідомістю, ідентифікує себе з власним племенем. Але я вже живу з індивідуальною свідомістю. Тільки я сам вирішую, що добре, а що погано, а не моє плем’я, не вождь мого племені. А перехід від племінної свідомості до індивідуальної можливий тільки через знання, освіту, культуру, літературу. Тому будь-який режим у Росії, будь-яка диктатура зробить культуру своїм головним ворогом. Скільки шкіл у Росії? Сотні тисяч, ніхто їх не рахував. У кожній школі є кабінет російської мови, де на стіні висить портрет Толстого. Жоден вчитель не повісить біля портрета Толстого його цитату «патріотизм — це форма рабства». Бо єдине, що культура має робити для режиму, — це виховувати патріотів, тобто рабів. Рабів, які віритимуть, що захищають батьківщину від ворогів, але насправді захищатимуть цю диктатуру. Тому головне завдання режиму — не допустити жодної освіти, жодної культури. З усього творчого доробку Толстого він візьме лише виховання патріотів. Отже, щоб змінити цю свідомість у Росії, спочатку треба змінити режим. А для зміни режиму вже не існує жодних мирних засобів. Коли почалася війна проти України, я сподівався, що нарешті весь світ об’єднається і надасть Україні достатньо зброї, щоб перемогти на полі бою. Це єдиний спосіб перемогти режим Путіна. І в перші місяці війни здавалося, що так, весь Захід об’єднається і допоможе Україні. А що сталося в кінці кінців? Зрада. Всі демократичні країни зрадили Україну. Вони зрадили мене, зрадили мою особисту боротьбу, мою надію. Це означає, що в Росії все залишиться так, як є. Дітей і надалі виховуватимуть патріотами. Подивіться, що зараз відбувається в школах: дітей знову одягають у військову форму і готують до того, щоб стати гарматним м’ясом. Як ми можемо цьому запобігти?
У 2024 році вперше було присуджено літературну премію «Дар» (у перекладі «подарунок», за назвою останнього роману Володимира Набокова, написаного російською мовою) для авторів, які пишуть літературу російською мовою. Премія була заснована з ініціативи Михайла Шишкіна з метою підтримки перекладу на мови, що використовуються в обігу, творів російськомовних письменників, які не входять до офіційного кола Російської Федерації. Саме під час фестивалю NOD, на превеликий жаль гостя, премія Dar також була оголошена «іноземним агентом» у Росії.
Остання книга, опублікована Михайлом Шишкіним, досліджує стосунки, які романіст має сьогодні зі своїми культурними «батьками», великими класиками російської літератури, в контексті війни в Україні. Чекаємо на її переклад румунською мовою.
