Фестиваль сучасного танцю й перформенсу «Like CNDB #1»
Цьогорічному фестивалю сучасного танцю й перформенсу «Like CNDB #1» вдалося зібрати багаточисельну, частково нову публіку, яка перевищила очікування, та створити таку теплу й приязну атмосферу, яку рідко можна зустріти у виставочному залі.
România Internațional, 08.03.2014, 02:07
«Мати такий великий успіх є більш ніж підбадьорливим! У всіх планах: організаційному, економічному, у плані якості — якості публіки, якості вистав… Дуже добре мати підтвердження, що ти зробив хороший вибір, що ти добре подумав і що, нарешті, вистава сучасного танцю має настільки широкий доступ до публіки».
Це слова хореографа Вави Штефенеску, тимчасово виконуючої обов’язки директора Бухарестського національного центру танцю, на завершення Фестивалю сучасного танцю й перформенсу «Like CNDB #1», організованого цим центром. Заходу, завдяки якому єдиній культурній громадській установі вдається підтримувати, розвивати й просувати сучасний танець з Румунії, вдалося зібрати багаточисельну, частково нову публіку, яка перевищила очікування, та створити таку теплу й приязну атмосферу, яку рідко можна зустріти у виставочному залі. За словами організаторів, команда центру відібрала до фестивалю оригінальні, дивовижні, розважальні й екстравагантні вистави, декілька з яких ми представимо вам сьогодні.
У 2010 році артист Міхай Міхалчя атакував культурну сцену проектом-вимислом своєї біографії, ставши Фарідом Фаірузом й почавши викликати посередництвом своїх вистав запитання й роздуми стосовно культурної продукції, капіталізму, сексуальності та релігії. Будучи з 2006 по 2013 рік директором Бухарестського національного центру танцю, Міхай Міхалчя/Фарід Фаіруз представив на фестивалі «Like CNDB» виставу «Реалія (Бухарест-Бейрут)»: «Це вистава, в якій я хочу зовсім спантеличити глядача, намагаючись повністю накласти цих двох героїв, що вже не зрозуміло, як далеко може зайти Фарід і до куди може досягнути Міхалчя. Це вистава, де я обговорюю різні автобіографічні історії, а також розглядаю й багато речей, які цікавлять мене в сьогоднішньому світі — цивільна війна з Бейруту, наприклад, та багато інших речей, які привернули мою увагу впродовж часу і викликали в мені напруження».
Звукова доріжка, створена Дхафером Юссефом, Брент Левісом, Чайковським та Маргаретою Пислару, доповнюють це одночасне переживання цієї подвійної ідентичності.
Особливий момент в рамках Фестивалю сучасного танцю й перформенсу «Like CNDB» подарувала хореограф Меделіна Дан, яка запропонувала тривалий восьмигодинний перформенс «Гематопоезія», в рамках якого у двох двогодинних інтервалах глядачі могли стати перформерами. Я запитала Меделіну Дан, що мотивує артиста «кинутися» в таку спробу: «Моя мотивація була досить серйозною, а точніше — хвороба. Дотепер я і не подумала б робити марафон руху, але так як мала досить важкий рік — я лікувалася — я побачила, що таке мати справу з фізичним та психічним болем, і як воно є, коли твоє тіло не функціонує. Я подумала, що цей стан треба компенсувати життєздатністю. І тоді я вирішила зробити восьмигодинний марафон. Мене цікавить ця зона фізичного виснаження і я хочу поділитися з публікою цим розширеним часом. Зазвичай танцювальні вистави тривають близько години. Мене цікавить маршрут, в якому люди слідкуватимуть за процесом, який не має написаної драматургії. Я назвала це відкритою драматургією в тому сенсі, що вони слідкуватимуть і за менш цікавими моментами, тому що це імпровізація, а іноді це й композиція в реальному часі. Існує процес перетворення, за яким вони слідкуватимуть, і гадаю, що їм цікаво слідкувати за цим аспектом».
Перший Фестиваль сучасного танцю й перформенсу «Like CNDB» завершився 27 лютого двома виставами, створеними хореографом Андреєю Новак. Йдеться про два соло: «Танець грайливого тіла» у виконанні актора Іштвана Теглаша та «Про ніжність», де Андрея Новак є й протагоністкою вистави. Вистава «Танець грайливого тіла» була створена у 2008 році, але й сьогодні продовжує притягати до залу чисельну публіку. Андрея Новак: «Це вистава, в якій я граюся з ідеєю тіла — представлення тіла та щоденне тіло, обидва в тій же людині. Тому що те, що мені дуже сподобалося в Іштвана і що я спробувала і у виставі, це те, що він має здатність дуже швидко переходити від одного стану до іншого. В нього тіло-хамелеон і він є виконавцем-хамелеоном. Це відбувається і у виставі: вона проходить через різні етапи, в яких ми іноді маємо знеособлене тіло, іноді тіло у його вразливості. Це подорож станами, емоціями, формами…»
Вистава «Про ніжність» була створена 2 роки тому. Як зізнається Андрея Новак, вона почала з особистих передумов і дійшла до того, що почала говорити про ніжність артистичного акту: «Я постійно коливаюся між реальністю та вимислом, між щирістю і прихованістю, я знаходжуся на грані, якою я й сама не володію дуже добре».
