Фестиваль ”Інтерференції” – 2012
Міжнародний театральний фестиваль Інтерференції-2012 означав у цифрах: 13 днів заходів, 21 вистава, учасники з 9 країн.
România Internațional, 13.01.2013, 18:47
Міжнародний театральний фестиваль ”Інтерференції”-2012 означав у цифрах 13 днів заходів, 21 виставу, 9 країн. Проте в програму були включені й концерти, презентації книг, семінари, фотовиставки, виставки музичних установок, дискусії з публікою. Третій випуск фестивалю, присвячений діалогу між театром і музикою, став платформою для вистав театрів-членів Спілки театрів Європи.
Режисер Томпо Габор, директор Угорського державного театру з м. Клуж-Напока: ”Було кілька видатних вистав. Нам дійсно вдалося показати публіці різні вистави, які пропонують заново винайти, переосмислити звязок між музикою та театром як головну тему цього фестивалю: ”Діалог між голосами”. Програмування було зроблено таким чином, щоб ті, хто хочуть побачити усі вистави, мали нагоду це зробити, тому що вистави не накладалися. Мене радує той факт, що ще з середини фестивалю ми перевершили кількість глядачів з минулих випусків. Вперше я відчуваю, що Клуж був активнішим, ніж на попередніх випусках, і прийшов до театру з цікавістю. Були вистави, продані заздалегідь по Інтернету. Тут рекорди побили вистави режисера Сільвіу Пуркерете ”Король помирає” та ”Подорожі Гуллівера”.
Такими є короткі висновки ІІІ-го Міжнародного театрального фестивалю ”Інтерференції”, сформульовані режисером Габором Томпо, директором фестивалю та Угорського державного театру з Клужу. Вистава ”Король помирає” (Le Roi se meurt”), яка привернула особливу увагу публіки, професійної і не тільки, була поставлена Сільвіу Пуркерете на Les Arts et Mouvants, Франція. Яке зернятко сіє людина, яка знаходиться на порозі смерті? Це запитання ставить режисер своєю постановкою, якою йому вдається наблизити до глядачів абсурдний текст Еуджена Іонеску. Сільвіу Пуркерете: ”Мені здається, що текст дуже чіткий. Це дуже добре написаний текст. Звичайно, надмірний з кількісної точки зору. Для вистави потрібно було зрізати досить багато. Театральний тон розповіді характерний Іонеску. Акцент був зроблений на розповіді, на тому, щоб зробити виставу більш театральною та базисно театральною — без декорацій, лише декілька елементів реквізиту. Все починається з досить розсудливого аналізу тексту. Не треба було шукати чогось іншого. Це вже дуже комплексна тема, тому що вона говорить про те, що не відповідає загальному досвіду, що відчуватиме кожен з нас в самітності. Було б занадто багато братися це ускладнювати. Йдеться про загадковість, біль та таємницю цього індивідуального досвіду, а також про те, як це відображається на інших. І це є, як майже завжди, гротескно й комічно”.
У рік, оголошений ЮNЕСКО роком Караджале, і на фестивалі ”Інтерференції” не могло бракувати вистави на основі творів румунського письменника. Угорський державний театр з м. Клуж-Напока, організатор заходу, представив виставу ”Леоніда Джем Сесія”, адаптація за Караджале, сценічна версія Габора Томпи та Ондраша Вішкі. Як підказує й назва, вистава є більш ніж постановкою на сцені п’єси Караджале ”Пан Леоніда перед протидією”. Вона була задумана в трьох частинах: в першій — фрагменти з папок Секурітате, друга — власне п’єса, а в третій частині героїня Сафта, служниця з ”Пана Леоніди”, перетворена, як заявив Ондраш Вішкі, на символ тотальної реальності: ”Коли реальність вторгається в цей медіатизований світ, цей медіатизований світ повинен протиставитися з ізольованою реальністю”.
Режисер Габор Томпо пояснює, звідки почалася ідея вистави: ”Перечитуючи ”Пана Леоніду”, єдину п’єсу Караджале, яку я не поставив на сцені, я усвідомив, що вона розділена на дві частини. В першій йдеться про прославлення революції, революції скоріше на рівні слів, а в другій частині йдеться про страх перед справжньою революцією. І тоді п’єса почала все більше й більше говорити мені про необхідність поміркувати про ці 23 роки, які збігли від грудня 1989 року. Щоб могти звільнитися і щоб нас не гнітило це визнання в мові та світі Караджале, нам слід довести до кінця процес висвітлення нашого близького минулого. Я подумав, що ці герої можуть бути змовницькими іменами певного соціального класу, який домінував останні десятиліття напередодні 1989 року і який, мені здається, не зник повністю, тому що ми не завершили публічно процес рентгенографії цього феномену”.
Пройшовши з 27 листопада по 9 грудня в м. Клуж-Напока, Міжнародний театральний фестиваль ”Інтерференції”-2012, пройшов під знаком ”Діалогу між голосами”, тож серед гостей були й музиканти. Композитор Васіле Шірлі, творець музики для обидвох вищезгаданих вистав, ”Король помирає” та ”Леоніда Джем Сесія”, розповів на зустрічі з публікою про його інтерес до театральної музики: ”Я шукаю в театральних виставах пізнати через музику людей, і щоб вони збагатили мене. Я працюю з ним так, немов би я працюю з музикантами, немов би працюю з людьми літератури, які знають все про літературу, а я — нічого. Мене цікавить їхня музикальність, навіть тоді, коли в них немає музичного слуху, мене цікавить їхній ритм, навіть коли вони не можуть відрізнити між одним і іншим. Мене цікавить дати їм декілька елементів музичної логіки. І мені здається дуже важливим, щоб актор, режисер, сценограф брали разом участь у виставі, де музику ”всиновили”. Я завжди вважав себе ”усиновленим” в театрі”.
Міжнародний театральний фестиваль ”Інтерференції”-2012 означав у цифрах 13 днів заходів, 21 виставу, 9 країн. Проте в програму були включені й концерти, презентації книг, семінари, фотовиставки, виставки музичних установок, дискусії з публікою. Третій випуск фестивалю, присвячений діалогу між театром і музикою, став платформою для вистав театрів-членів Спілки театрів Європи.
