Фільм «На власний розсуд» — Голоси відсутності
Повнометражний фільм «На власний розсуд»», знятий режисером Тудором Крістіаном Джурджіу був відібраний та нагороджений на Берлінському кінофестивалі.
Коріна Сабеу і Христина Штірбець, 21.11.2026, 08:26
Як виглядає підлітковий вік, коли батьки далеко, поїхали на заробітки за кордон? Як формуються стосунки, довіра та почуття приналежності, коли дорослі, які мали б бути поруч, відсутні саме в ті роки, коли ти найбільше їх потребуєш? Це лише деякі з питань, з яких починається повнометражний фільм «На власний розсуд» (рум. De capul nostru), знятий режисером Тудором Крістіаном Джурджіу, відібраний та нагороджений на Берлінському кінофестивалі.
Фільм розповідає про групу підлітків із маленького містечка в Румунії — дітей, чиї батьки працюють за кордоном. За відсутності сімейної підтримки діти намагаються знайти своє місце у світі та створюють разом, альтернативну сім’ю. Поза міжнародною популярністю фільм «На власний розсуд» розповідає про соціальну реальність, яка зачіпає численні сім’ї в Румунії. Приблизно 150 тисяч дітей мають батьків, які виїхали на заробітки за кордон. Однак фільм не ставить собі за мету перетворити цей досвід на просту ілюстрацію соціальної проблеми.
Щоб створити сюжет, Тудор Крістіан Джурджіу та співавторка сценарію Анка Бужа поспілкувалися як із підлітками, які переживають ці події, так і з їхніми батьками. Тудор Крістіан Джурджіу: «Дослідження відіграло велику роль, у тому сенсі, що ми трохи краще зрозуміли, як почуваються ці діти, через що вони пройшли, як вони сприймають стосунки з батьками. Але ми також розмовляли з батьками. І я вважаю, що саме те, що частина дітей та підлітків, з якими ми спілкувалися, зізналися, що розповідають нам те, що хотіли б сказати батькам, але не змогли, спонукало мене взятися за написання сценарію. Тому я вважаю, що художня література, на відміну від документалістики, певним чином дає таку можливість компенсації: персонаж може сказати щось замість тебе, і я вважаю, що це може допомогти як своєрідна терапія, як звільнення. Ми почули багато історій, але, звісно, нам довелося зробити вибір — було б неможливо охопити весь спектр нюансів і ситуацій. І ми вирішили зосередитися на історії, яка має більший ступінь універсальності».
Для Деніси Вражи роль Флавії стала не лише першою головною роллю у повнометражному фільмі, а й знайомством із персонажем, якого важко віднести до якоїсь однієї типології. Флавія — суперечливий персонаж. Вона прагне близькості з матір’ю, але відштовхує її; їй потрібна любов, проте вона не завжди знає, як про неї попросити. Вона може бути саркастичною й вразливою, спокусливою й дитячою, а іноді навіть захисницею для оточуючих. Для режисера викликом було знайти актрису, здатну передати всі ці нюанси, не зводивши персонажа до єдиного пояснення.
Для Деніси Вражи зустріч із Флавією стала не лише першим важливим досвідом роботи, а й налагодженням низки стосунків, які залишилися з нею й після зйомок фільму: «У мене є передчуття, що цей персонаж і робота над цим фільмом надовго залишаться зі мною. Звісно, оскільки це мій перший фільм, не думаю, що це щось незвичайне — так буває з багатьма акторами, але це певним чином формує у тебе певні очікування. Я дуже багато навчилася під час роботи над фільмом, завдяки знайомству з цією героїнею та співпраці з командою. Мені здається, що я прийшла в цей проєкт як новачок і виходжу з нього так само, але з трохи більшим досвідом і радістю від тих зустрічей, які у мене були. Найбільше на мене вплинули зустрічі з людьми, з якими я працювала. Можу сказати, що це була дуже особлива команда, з якою мені було приємно працювати. Між нами швидко встановився зв’язок, і саме тому наша взаємодія була такою особливою. І Флавія, персонаж, якого я зіграла, стала для мене справжнім викликом. Іноді було навіть важко розкрити її та взаємодіяти з цією Флавією».
Після світової прем’єри в секції «Форум» Берлінського кінофестивалю, де фільм отримав премію CICAE Art Cinema, присуджена Міжнародною конфедерацією кінотеатрів художнього та есеїстичного кіно, стрічка «На власний розсуд» продовжила свій фестивальний шлях, потрапивши до відбору кількох важливих заходів. Окрім Деніси Вражи, до акторського складу також входять Влад Фуртуна, Мара Діакону-Дучіка, Софія Васіліу, Домінік Тома та Стеліана Белечіану. Для режисера Тудора Крістіана Джурджіу, для якого це третій повнометражний фільм після «Японського собаки» та «Можливо, я ще живу сьогодні», стрічка продовжує досліджувати тендітні зв’язки між людьми і є румунсько-італійською копродукцією, знятою компаніями Libra Films та Indyca.