Хореограф Джіджі Кечуляну – прем’єра в Сібіу
Виставою хореографічного театру «Кроки Моцарта» - продукція Національного театру ім. Раду Станки з Сібіу відзначилося відкриття сезону та сповнення 225-річчя театру з Сібіу.
România Internațional, 28.09.2013, 01:48
«Я надзвичайно щаслива! Джіджі Кечуляну випромінює стільки радості життя, має таку здатність дарувати, яку я ніколи ще не зустрічала в моєму житті. А вистава абсолютно фантастична! Ця вистава «Кроки Моцарта» дуже багата, вона має декілька шарів читання. Творчість Кечуляну має дуже витончену якість. Я не знаю, як він це робить, але йому вдається торкнутися найглибших шарів твого єства. Навіть тим, хто не звик з такими виступами, неможливо не отримати емоційний, візуальний, естетичний чи іншого роду шок. Я завжди вважала, що якщо творець відчуває потребу пояснити, це означає, що десь його побудова не досконала. У Джіджі Кечуляну з цією виставою мені не потрібне жодне пояснення. Все так піднесено, гарно побудовано, з такою глибиною, зі стількома нюансами!»
Такими словами описала свою емоцію відразу після завершення вистави відома колишня перша балерина Національної опери Бухареста Сімона Шомеческу. Йдеться про прем’єру вистави хореографічного театру «Кроки Моцарта» – продукція Національного театру ім. Раду Станки з Сібіу, якою відзначилося відкриття сезону та сповнення 225-річчя театру з Сібіу.
Вистава «Кроки Моцарта» була створена хореографом Джіджі Кечуляну, починаючи від музики 1 та 2 частини альбому «Моцарт в Єгипті» музиканта Хьюга де Курсона та єгипетського професора Ахмеда ал Магребі. Їм вдалося зробити злиття між оперою Моцарта та звуками, ритмами й інструментами, специфічними сучасній єгипетській музиці. Їхній витвір вважають справжнім музичним явищем. Джіджі Кечуляну: «Це Моцарт, побачений «очима» чи, краще кажучи, почутий «вухами» східної музики. І, ви здивуєтеся, але іноді та музика, яка потрапляє до нас з Єгипту, дуже подібна з нашою музикою з Мараморощини, Трансільванії — це музика пастушого рога, сопілки… Це мене вразило, коли я почув цей альбом. Це особливий Моцарт. Окрім генія музики, Моцарт є для мене й одним з перших європейців. Він писав і німецькою, й італійською. Свого роду Шекспір музики, який поводив нас з однієї країни в іншу. Музику я маю десь в голові і в тілі, і чекаю її вже довгий час, відколи ця музика з’явилася на ринку. Я придбав її і почав над нею думати. І ось мені випала нагода попрацювати в Сібіу на цей раз з акторами. Не існує жодного танцівника».
Дійсно, в розподілі вистави «Кроки Моцарта» хореографічного театру беруть участь актори з румунського та німецького відділу театру ім. Раду Станки, а також студенти акторського відділу Університету ім. Лучіана Благи з Сібіу. Джіджі Кечуляну розповість про те, як він творив танець з акторами Національного театру з Сібіу: «Вони всі природжені танцівники. Я відкрив для себе, що вони дуже талановиті. Вистава дуже важка для них, тому що тут проблематика танцю, з обмеженням простору, з енергіями, які треба максимально дозувати. Але не подумайте, що це вистава з «танцівництвом», як називаю її я. Це вистава, де танцюється у найблагороднішому сенсі цього слова, де рух та група відіграють головну роль. Тому він і називається хореографічним театром, бо режисура організована як хореографія. Я не хотів, щоб вони показалися, замаскувалися під танцівників та балерин. Навпаки, я хотів, щоб вони показали тіла «нормальних» людей, тобто, чоловіка й жінки, якими є й ті, хто сидить на стільцях і дивиться на нас. Я дуже цінував цим. І завжди ціную. Навіть із танцівникам я намагаюся отримати цей ефект».
І публіка, присутня на прем’єрі, відзначила надзвичайні досягнення «танц-акторів», як подобається Джіджі Кечуляну їх називати. Хорегораф Сімона Шомеческу, колишній керівник Національної опери Бухареста: «Якби хтось привів мене до залу із зав’язаними очима і не сказав би мені, де я знаходжуся і хто переді мною, я б ніколи не сказала, що вони насправді актори. Не забуваймо таку річ: зазвичай ми кажемо: так, йому вдалося розрухати акторів. Це не так. Тобі потрібні й відчуття, і музичний інстинкт. Ти не тільки кажеш акторам, щоб вони почали рухати руками й ногами. Тут потрібна інтуїція руху, розум, музична інтуїція, як він перекриває, як фільтрує рух своїм тілом, своїм розумом. Це дані, з якими ти народжуєшся.»
Одним із танц-акторів, які особливо вразили публіку і навіть Джіджі Кечуляну, стала актриса Діана Фуфезан, для якої це перша співпраця з хореографом: «Коли я дізналася, що мене взяли до проекту, я відчула таке щастя, яке рідко відчуваю, тому що ще на самому кастингу я відчула, що розумію, чого він хоче, з того, як він говорив. Що було найбільшим викликом? Усе було викликом, тому що це як ходіння по дроту, як каже нам Джіджі Кечуляну. Необхідність зберігати силу і в той же час крихкість. Були моменти, коли я відчула, що більше не можу з фізичної точки зору, але я стиснула зуби і продовжила далі. Був один вечір, коли я залишилася попрацювати над дуетом з Флоріном до 1-ої ночі — ми залишилися після репетицій з Джіджі, від 10 вечора. Тоді він довів нас до виснаження, тому що він казав нам, що танець можливий лише в стані максимального виснаження. І тоді дійсно я відчула вивільнення і з того моменту я знала, що можу кидатися робити будь-що».
Якщо ви запитуєте, чому у назві вистави зустрічається слово «кроки», відповідь Джіджі Кечуляну була такою: «Тому що крок є елементом динаміки простору, який є спільним для всіх нас. Перша ланка, як танцю, так і простої прогулянки.»
Вистава хореографічного театру «Кроки Моцарта» буде незабаром представлена в офіційній програмі цьогорічного випуску Міжнародного театрального фестивалю з Сібіу.
