Покоління та зміни у румунському просторі XIX століття
У першій половині XIX століття два покоління румунів прагнули модернізувати країну.
Steliu Lambru, 08.02.2021, 07:34
Ідея модернізації румунського простору з’являється після 1770-х років у мемуарах бояр до Росії та Австрії, після чого вона матеріалізується в 1822 році. Того ж року, Османська імперія, після повстанського руху, очоленого Тудором Владіміреску 1821 року, замінила правління фанаріотів на правління господарів, призначених з поміж місцевих великих боярських родин. Це була перша перемога, але слідували й інші.
У першій половині XIX століття, до 1859 року, коли Молдова та Волощина об’єдналися та створили Румунію, два покоління румунів прагнули модернізувати країну. Йде мова про покоління 1820-х років, яке відкрило шлях до реформ, та покоління 1840-х років, яке розпочало революцію 1848 року. Покоління 1820-х років формувалося в дусі східної культури, в якій османська культура була домінуючою. Це покоління дізналося про реформаторські ідеї Заходу від «агентів» та різних мандрівників. Покоління 1840-х – це покоління дітей боярських родин, які навчались зокрема у Франції, Німеччині та Італії та які безпосередньо контактували з тим, що означає західна модерність. Повернувшись додому, молоді бонжуристи як їх часто іронично називало старше покоління, розробили радикальну програму щодо перетворення румунських князівств, відмінну від своїх попередників.
Історики, які вивчають румунський простір XIX століття, пояснюють глибокі тодішні перетворення, враховуючи відмінності між цими двома поколіннями. Вони навіть помічають розриви між старшим та молодшим поколіннями. Цю думку поділяє також професор історії Бухарестського університету Алін Чупале. Він вважає, що після повстанського руху Тудора Владміреску 1821 року та усунення правління фанаріотів з Румунських князівств, можна говорити про зародки політичного руху в румунському просторі: «Після повернення румунських бояр до правління у 1822 році, великі боярські родини фактично поділилися на кілька фракцій. Йде мова про фракцію великих боярських родин, яка була вірна Росії та її політиці в Румунських князівствах та на Балканах, а також про фракцію великих боярських родин, яка була вірною сюзереній владі, Османській імперії та її інтересам у цьому просторі. Йде мова також, зокрема після 1840 року про нове покоління бояр, великих або середніх боярських родин, зокрема, про молодих людей, які навчались на Заході, які розвинули нову ідею, новий політичний проєкт, пов’язаний з революцією 1848 року, об’єднанням Румунських князівств, модернізацією румунського суспільства.»
Поява румунського політичного суспільства було результатом боротьби обох поколінь за свободу вираження поглядів та скасування цензури. Однак це також призвело до диференціації тих, хто займався політикою, і часто ця диференціація проводилася на основі приналежності до певного покоління. Крім відміностей між поколіннями також була помітна різниця щодо статті, жінки були набагато схильними до змін, ніж чоловіки. Алін Чупале: «Ми можемо говорити в епоху пашоптизму про два розриви. Йде мова, з одного боку, про розрив між подружжям, між чоловіками та жінками. Багато разів чоловіки залишаються прихильними східної культурної моделі, в той час як жінки є більш сміливими і роблять крок вперед до модернізації набагато раніше та більш рішуче. Вони орієнтуються до західної культурної моделі. Другий розрив, який є очевидним, особливо після появи покоління пашоптистів (сорока восьмих років), – це розрив між батьками та дітьми. Молоді люди, нове покоління, яке здобувало освіту в французьких та німецьких університетах поверталося додому з новими ідеями, з бажанням змінити ситуацію.»
Галузь, яка здавалась б незначною, але яка зіграла важливу роль у розмежуванні цінностей осіб похилого віку та цінностей молодих осіб, була мода. Одяг, взуття, прикраси, до чого додавались музичні та літературні смаки та салонні ігри, суттєво сприяли зміні менталітету румунів. Іконографічні джерела чітко показують, наскільки сильною була різниця між поколіннями. На картинах тієї епохи, зображені портрети бояр з дружинами, спостерігаються два майже діаметрально протилежні світи. Чоловіки, одягнені у східний одяг, контрастують зі своїми дружинами, одягнені за останньою паризькою модою.
Алін Чупале наводить як приклад пам’ятник в Бухаресті на підтримку свого твердження: «У Бухаресті є дуже гарний пам’ятник, на жаль, ми часто проходимо повз нього, без того щоб звертали уваги. Це пам’ятник родини Голеску, розміщеного біля Північного вокзалу, де ми бачимо Дініку Голеску, батька, одягненого у східний одяг, одяг, який фанаріоти привезли сюди на початку XVIII століття. Дініку Голеску оточений бюстами своїх чотирьох синів, майбутніх пашоптистів, одягнених по-західному, по-німецьки, термін який використовувався в тій епосі. Цей пам’ятник показує нам розрив, про який я згадав, і, нарешті представляє картину трансформації суспільства Молдови та Волощини в першій половині XIX століття.»
Понад 160 років тому створювалась сучасна Румунія. Два покоління доклали зусиль для досягнення цієї мети, які хоч і відрізнялися в багатьох аспектах, однак мали ту саму ціль: модернізацію.
