Сторіччя битв біля Мерешть, Мерешешть, Ойтуз
Влітку 1917 року, Румунія захищала своє існування. Вона вступила у війну в серпні 1916 року, а в грудні того ж року, Бухарест був окупований військами Центральних держав
Steliu Lambru, 13.08.2017, 09:51
Влітку 1917 року, Румунія захищала своє існування. Вона вступила у війну в серпні 1916 року, а в грудні того ж року, Бухарест був окупований військами Центральних держав. Керівництво країни було змушене переїхати в Ясси, в той час як румунська армія чинила опір у Східних Карпатах та в регіоні між Карпатською дугою та Дунаєм. Влітку 1917 року, внаслідок вирішальних боїв під Мерешть, Мерешешть та Ойтуз, румуни віддали своє життя заради політичного майбутнього.
Разом з Соріном Крістеску, істориком Бухарестського Інституту політичних наук, оборони та військової історії ми пригадали моменти запеклих боїв: Суттєвою була підтримка французької військової місії Генерала Бертло та систематична поставка боєприпасів та зброї румунам протягом зими та весни 1917 року. І тому що бої ще не почали, румунам вдалося зібрати велику кількість зброї та боєприпасів, завдяки яким вони могли мати одну із найкращих армій в Європі. Постачання зброї мало місце через російські порти Льодовитого Океану, територією Росії та доставлялися нам. В Енциклопедії 1938 року, опублікованої під егідою короля Кароля II, написано, що Румунія отримала 118 тисяч тонн військових матеріалів протягом цього періоду.
Румунська армія воювала 100 років тому з повною рішучістю, але вона користувалася й підтримкою з боку російського союзника. Сорін Крістеску. Ніхто не може заперечувати допомогу, отриману від росіян. Але треба уточнити, що їх поведінка була нерівномірною. З одного боку, були підрозділи, які покинули фронт через більшовицьку пропаганду, а з іншого боку були підрозділи, особливо артилерії дуже добре, які виконали свої обов’язки. Слід не забути той факт, що 21 червня 1917 року, вони почали наступ, організований Олександром Керенським. Він намагався повторити здобутий успіх у 1916 році, коли столиця Галичини була захоплена російськими військами, під командуванням генерала Брусилова. У документах генерала фон Моргена ясно написано, що вони чекали на наступ з боку росіян у місцевості Фундень на березі річки Серет, але цього не сталося. Німці підготувалися до бою, пише фон Морген щоб закінчити раз і назавжди з румунами та росіянами щоб потім могти відправляти свої війська до інших фронтів. Натомість, 11 липня стався румунський наступ у місцевості Мерешть, що було несподіванкою для німців.
Що саме так сильно заохотило румунів, які надзвичайно воювали біля місцевостей Мерешть, Мерешешть та Ойтуз? Безсумнівно, що французька військова підтримка була суттєвою, але промова короля Фердинанда I сприяла підвищенню морального духу румунських військ: Вам синам сіл, які вашими руками захищаєте вашу землю, землю де ви народилися, де виросли, я Ваш король кажу вам, що крім великої нагороди перемоги, яка забезпечує вам вдячність нашої всієї нації, що ви отримаєте право освоїти більші земельні ділянки за які ви боролися. Вам буде надана більш широка участь в державних справах. Покажіть, дорогі мої солдати, що країна та ваш Король довіряють вам та виконуйте зі святістю, як і дотепер ваші обов’язки.
Знову біля мікрофону історик Сорін Крістеску: Військові дії були знову початі 2-ою румунською армією на чолі з генералом Олександром Авереску біля місцевості Мерешть. Однак, він зрозумів, що росіяни не хочуть воювати, та що будуть перепони, незалежно від того наскільки хотіли б румунські солдати боротися, підбадьорені промовою короля Фердинанда I та його обіцянкою, що вони отримають земельні ділянки та будуть мати більш активну участь в житті країни. Генерал Авереску передає свої побоювання начальнику Генерального штабу Презану, у зв’язку з тим, що він не гарантує здобуття перемоги. Але Презан наказав йому почати битву. Наступ був вдалим, з невеликим успіхом, фронт був розірваний на довжині 20 км та на глибині 10 км, але румунські фланги залишилися відкритими, тому генерал Авереску зупинив наступ. Однак це була моральна перемога, яка показала, що можна побити німців, що німці знають втекти, щоб врятувати своє життя. Йшлося, за словами Ніколає Йорге, про першу справжню перемогу Румунії.
Однак, треба уточнити, що битва біля місцевості Мерешешті була кульмінацією боїв влітку 1917 року. Сорін Крістеску: ‘Велика битва біля місцевості Мерешешті була запланована. Вона мала почати 6 серпня, і це так і сталося. Її треба було поєднати з наступом, який мав почати трохи пізніше на долині річки Ойтуз. У Мерешештях німці планували прорвати румунський фронт, однак ця спроба зазнала невдачі. Запеклі бої мали місце 19 серпня 1917 року на пагорбі висотою 100 метрів, що захищала кулеметна рота на чолі з капітаном Грігорієм Ігнатом. На пагорбі загинули всі румунські солдати та капітан Ігнат, тримаючи в руках кулемети, перед ними будучи купа трупів ворожих сил. Румуни контраатакували батальйоном, під командуванням одного капітана, якого я б ніколи не знав по імені, якби не залишилися мемуари маршала Антонеску. Він згадав під час його суду в 1946 році про капітана Міклеску, оцінюючи його поведінку. Я дізнався, що після війни Міклеску працював в Румунському товаристві радіомовлення.
Перемоги влітку 1917 року дали можливість Румунії продовжити війну, але й переконання, що найближчим часом настане мир, якого настільки бажали всі, але якого здавалося так важко досягти.
