Єва Хейман (1931-1944)

Юну Єву Хейман, яка була одною з 1,5 мільйонів єврейських дітей, які загинули внаслідок Голокосту, називають також Анною Франк Трансільванії або Анною Франк Орадії, тому що й вона вела щоденник, який став згодом всесвітньо відомим.

Steliu Lambru, 22.01.2018, 10:29

Юну Єву Хейман,
яка була одною з 1,5
мільйонів єврейських дітей, які загинули внаслідок Голокосту, називають також Анною
Франк Трансільванії або Анною Франк Орадії, тому що й вона вела щоденник, який став згодом всесвітньо
відомим. З щоденника Єви нащадки довідались, як сприймала
тринадцятирічна дівчина сучасну її дійсність, як вона усвідомлювала навколишній
світ, світ дегуманізації, ненависті й геноциду.

Ми запросили історика Маріуса Попеску, працівника Центру
дослідження історії євреїв Румунії, проаналізувати щоденник Єви Хейман. Маріус
Попеску описує як саме з’явився гетто
в місті Орадя, звідки походив й лікар Ніслі Міклош, автор відомого
автобіографічного твору Я був
лікарем у Аушвіці. Маріус Попеску відмічає: Єва Хейман була дівчинка єврейського походження, мешканка
міста Орадя, єврейське населення якого було досить численним. За обсягом гетто
міста Орадя займало друге місце в Угорщині, після Будапешта. Більше того, це
було надзвичайно обмежене гетто, як й
інші гетто Північної Трансільванії. Угорські жандарми поводилися там з
надмірною жорстокістю на диво навіть нацистським катам, маючи на увазі
швидкість з якою євреї були евакуйовані з Північної Трансільванії. Протягом двох
тижнів єврейське населення було евакуйовано, а міста Трансільванії де це
населення було досить численне, стали згадкою історії.

Єва Хейман почала записувати свої думки, коли їй
сповнилося тринадцять років, а саме 13 лютого 1944 року. Вже з перших сторінок щоденнику відчуваємо занепокоєння юної Єви.
Маріус Попеску зазначає: Припускається,
що читаючи журнал дитини або юнака, ми повинні б читати зовсім інші речі. Однак
в журналі, дівчинка змальовує трагічну
ситуацію єврейського населення. З сторінок журналу явно пробивається неспокій
Єви у зв’язку з позбавлення її дідуся права на власну аптеку,
внаслідок запровадження надзвичайно жорстоких законів, згідно з якими євреї
були позбавлені навіть можливості виходити на вулицях, пересування якими
дозволялося їм лише у певно відмічені години. Втрата дідусем аптеки
спричинилося до погіршення ситуації родини. Єва пише, що аптеку нахабно прибрав якийсь угорський громадянин. Слід пригадати, що 30 серпня 1940 року,
Північна Трансільванія потрапила до Угорщини. В журналі Єви знаходимо декілька нотаток
про вислання румунів угорською
владою. Вона відмічає, що на вулицях з’явилося досить багато нових людей, змінилося обличчя
міста, прибули до міста численні угорці з Угорщини. Один з мотивів конфіскації
дідусевої аптеки був той факт, що його вважали другом румунів, твердили, що він
був євреєм, який не підтримував угорців. Зрозуміло це була чиста аберація.

Однак, для дівчинки послідував ще більший шок. Це
трапилося тоді, коли пропала найкраща її приятелька – Марта разом з родиною.
Маріус Попеску вімічає: Втрата
дружби з Мартою, одноліткою Єви, з якою вона проводила вільний час, було для
неї сильнішим шоком ніж втрата дідусевої
аптеки. Як будь-які інші діти, вони разом їздили на велосипедах, купували
разом морозиво, яке їли вдома у Марти
або у Єви. Отже, все було добре до певного моменту, а саме до 1941 року. Це був
рік, коли угорська влада евакуювала всіх євреїв, які не могли посвідчити своє
громадянство. Батько Марти походив з Буковини. Марта народилася в Орадії,
оскільки її мати походила з Орадії. Батько Марти підлягав евакуюванню. У 1941 році
євреї, яких евакуювала угорська влада, були знищені в Кам’янець-Подільску. Мати
Марти й сама Марта не відмовилися від чоловіка і батька, який не мав угорського громадянства і тому вони були евакуйовані
разом з ним до концтабору, де зрозуміло, що були знищені й вони. З психологічної точки зору цей момент є
ключовим моментом журналу, коли світ Єви Хейман радикально змінюється. І це не
тому що до тоді ситуація була ніби доброю, а тому що момент коли її приятелька
була заарештована в приміщенні родини Марти, евакуйована в Камяниць-Подільск і
там знищена є початком глибоких душевних мук Єви. В журналі з цього моменту
немає сторінки, на якій б вона не згадувала про Марту. Через три роки, на жаль,
Єва загинула у такий же спосіб, в концентраційному таборі Аушівц-Біркенау.

Однак, до страждань, спричинених смертю Марти, існувало
також важке становище у власній родині Єви Хейман, про що згадує Маріус
Попеску: У родині було
досить скрутне становище. Мати Єви розлучилася з батьком доньки й одружилася з
письменником та журналістом лівого напряму Бела Золтом. У той період бути
євреєм та ще й лівого напряму було досить небезпечно. Мати Єви і дядя Бела, як
зверталася до нього Єва, були рідко вдома, ховаючись весь час. Єву Хейман
виховували бабуся з дідусем по материнській лінії. Читаючи журнал іноді
помічаємо досить холодне ставлення до матері.

Мені сповнились тринадцять років. Я народилася 13 числа у п’ятницю – такими словами почала писати вона щоденник 13 лютого 1944
року. 17 жовтня 1944 року, у тринадцять з половиною років Єва Хейман хвора на тиф,
загинула у газовій камері.