Про страх людини у соціальному середовищі
Страх є психічним явищем, але може мати потужні фізичні прояви. Більшості з нас це незручно, але деякі насправді прагнуть цього. Почуття зароджується в мигдалині, невеликому органі в мозку, який посилає потужні сигнали через нервову систему.
Luiza Moldovan, 09.11.2022, 08:42
Страх є психічним явищем, але може мати потужні фізичні прояви. Більшості з нас це незручно, але деякі насправді прагнуть цього. Почуття зароджується в мигдалині, невеликому органі в мозку, який посилає потужні сигнали через нервову систему.
Мигдалина пов’язується із формуванням емоцій, і є частиною лімбічної системи, яка регулює емоції та деякі види поведінки. Його найвідоміша роль полягає в «переробці» страху. Будучи однією з «примітивних» базових частин мозку, вона також бере участь у обробці впливу різних біологічних запахів, які впливають на сексуальну або материнську поведінку, наприклад, феромонів. Психотерапевт Даніела Йонеску краще пояснює симптоми страху: «Страх може дати енергію та рішучість робити певні речі. Занадто великий страх може призвести до тривоги та панічних атак, тобто фізичних або психічних страждань, які можуть бути занадто важкими. Якщо, наприклад, ви боїтеся замерзнути, ви можете відмовитися від надзвичайної відпустки, щоб витратити всі свої гроші на високоефективну систему опалення? Фізичними проявами страху є тремтіння, потовиділення, сильне серцебиття, прискорене дихання, проблеми з кишечником або сексуальна дисфункція. Серед психологічних проявів – неспокій, хвилювання, відчуття відсутності контролю або гіперактивність, що може навіть призвести до агресії.»
Страх відіграє роль у соціальній динаміці на всіх рівнях і може використовуватися для маніпулювання людьми несвідомо. Незважаючи на те, що це неправильний підхід, лякання може спонукати дітей робити те, що їм кажуть, навіть проти їхньої волі. У дорослому віці лякання з дитинства приймає різні форми: від погроз банку, що ви можете втратити будинок, або погрози від керівника, що ви можете втратити роботу. У будь-якому випадку це може бути дуже ефективним засобом маніпуляції, як сказала Даніела Йонеску: «Якщо посадові люди постійно перебільшують реальні чи уявні події, які викликають страх, і ті самі люди стверджують, що у них є рішення, ви можете стати жертвою маніпуляцій. Коли ми звинувачуємо інших у своїх почуттях, ми даємо їм владу контролювати наші емоції, отож і нашу поведінку.»
Страх туманить розум, і міркування стають дефектними. Під час війни, наприклад, забагато інформації про катастрофи може «засмічувати» мозок, унеможливлюючи відрізнити правду від вигадки, ніби ви самі є учасником бойових дій. Це відрізняється від фобій і може викликати звикання, пояснює Даніела Йонеску: «Катастрофічні події або події, які презентуються як катастрофи, створюють соціальний клімат страху. Страх може бути корисним, якщо він допомагає знайти рішення. Але якщо він змушує зосередитися на одній проблемі, це призведе до виснаження, а виснаження може призвести до депресії, яка може довести до відсутності реакції на смертельну небезпеку. Іншими словами, страх може врятувати вам життя. Занадто великий страх може вас убити. Крім того, страх вивчається. Пов’язані з ним гормони можуть викликати звикання, тому що адреналін можна сприймати добре, але на короткий час. Ви можете почати шукати небезпеку, а якщо її немає, можете уявити її.»
Страх може захистити людину, і це складна емоція. Це може мати позитивний ефект, уберігаючи вас від неприємностей, але також може мати досить неприємні наслідки. Психотерапевт Даніела Йонеску додає: «Якщо ми визначаємо людину як біологічну машину, то страх, первинна, інстинктивна емоція, є її механізмом виживання. Наш мозок має щось на зразок антени, яка безперервно сканує наше внутрішнє та зовнішнє середовище, шукаючи потенційні небезпеки. Іншими словами, природним станом нашої істоти є стан пильності. Виявивши небезпеку, мозок оголошує надзвичайний стан і мобілізує сили швидкого реагування, адреналін і кортизол. Це так звані гормони стресу. Вони готують тіло до реакції на бій чи втечу. Тож емоції загалом, включаючи страх, безпосередньо викликають поведінку, іноді минаючи розум. Проблема в тому, що наш мозок не дуже добре розрізняє реальну та уявну небезпеку. Наприклад, якщо ви читаєте про війну, бачите зображення війни, думаєте про війну, ваше тіло може відреагувати так, ніби воно справді перебуває на війні.»
