Розбіжності пов’язані з уроками релігії
Релігія, яка викладається в середній школі, починаючи з підготовчого і до 12 класу, як шкільний предмет, була заперечена деякими батьками і частиною громадянського суспільства, посилаючись на релігійну свободу.
Christine Leșcu, 30.07.2014, 06:25
Релігія, яка викладається в середній школі, починаючи з підготовчого і до 12 класу, як шкільний предмет, була заперечена деякими батьками і частиною громадянського суспільства, посилаючись на релігійну свободу. Є батьки, які не бажають, щоб їх діти відвідували уроки релігії, і пояснюють це приналежністю до іншої релігії або відсутністю віри, або ж тим, що деякі уроки, що містилися в підручниках можуть пошкодити дуже чутливим дітям. Однак, що передбачає закон у цьому сенсі? Асоціація Секулар почала кампанію саме для того, щоб розяснити ситуацію. За законом батьки можуть заборонити своїм дітям ходити на уроки релігії, але які альтернативи пропонує школа?
Представники асоціації поговорили з багатьма батьками. Про результати дискусій розповіла Моніка Беліцою, виконавчий директор асоціації: «Багато батьків були здивовані, бо не знали, що передбачає закон. В основному батьки, які не дозволяли своїм дітям ходити на ці уроки належали до іншої релігії, або ж не були згодні з тим, що викладається. На початку кожного навчального року ми проводимо кампанії, щоб проінформувати батьків щодо точних положень закону. Директори багатьох шкіл з нами згодні, інші вважають, що ми не правильно розуміємо положення закону. Більше того, деякі директори кажуть нам, що не можуть дозволити дітям не ходити на уроки релігії, оскільки в школі немає достатньо залів у яких звільнені від уроку учні можуть провести вільний час. Так що діти змушені залишатися в залах, в яких викладається релігія. Іноді батьки домовляються з викладачами, щоб вони дозволили дітям залишатися в бібліотеці протягом уроку».
Дидактичний персонал і представники шкільних інспекторатів визнають свободу учнів не ходити на уроки релігії, хоча в законі про освіту цей предмет обовязковий. Міхаела Гіціу, викладач релігії в бухарестському коледжі “Іон Некулче” розповідає: «Релігія, поряд з іншими предметами, є складовою обовязкових предметів. Можливість обирати, надана учням не брати участь у цих уроках лише в тому випадку, якщо вони належать до іншої релігії. У такій ситуації вони мають бути присутніми на курсах їх релігії якщо вони організовуються. Програма специфічна для кожної окремої релігії і всі програми мають дозвіл Міністерства Освіти. Якщо батьки не бажають, щоб їхні діти ходили на уроки релігії то вони звичайно ж мають право їх звільнити на основі релігійної свободи, адже закон про освіту відповідає положенням Конституції. Але в цьому випадку середня річна оцінка учня вираховується без середньої оцінки з цього предмету».
Учні, які належать іншим віросповіданням мають право не бути присутніми на уроках релігії. Якщо їм ніде провести годину, то вони залишаються в класі. Міхаела Гіціу розповідає: «У моєму класі є учень мусульманської віри. Нам ніхто не забороняє обговорювати разом з ним елементи, повязані з його вірою. Він приходить на наші уроки і навіть бере активну участь кожен раз, коли вважає необхідним. Я йому не ставлю оцінки, він їх отримує на уроках своєї релігії, які відвідує в іншому місці».
Щоб таких ситуацій не існувало, Асоціація Секулар пропонує, щоб уроки релігії не було заплановано на середину шкільної програми, а проводилися або на почату, або в кінці дня. Таким чином, учневі надається можливість піти раніше або прийти пізніше в школу, не ставиться питання нагляду. Міхаела Гуне, голова Федерації Асоціацій батьків: «Це дуже правильно тому, що є ситуації, коли батьки не звільняють своїх дітей від уроків релігії побоюючись, що вони залишаться без нагляду протягом години. Я вважаю, що було б нормально створити за допомогою розкладу можливості тим учням, які не бажають відвідувати уроки релігії, ходити на інші факультативні уроки, наприклад історія релігій, яка дозволяє учням ознайомитись саме з різноманітністю».
Асоціація Секулар пропонує замінити релігію з історією релігій, з метою ознайомлення учнів з різноманітністю вірувань. Міхаела Гуне підтримує цю ініціативу тим більше, що в цьому випадку, на її думку, можна б уникнути викладання певних аспектів шокуючих для молодших дітей: “На мою думку було б цікавіше вивчати історію релігій та інші речі, а не, наприклад, різні ритуали про мертвих або примушування дитини ходити до церкви. Я хочу, щоб вони дізналися більше про релігію взагалі і менше про догматизм. Багато дітей бояться, що якщо не кажуть, і не роблять певні речі, Бог покарає їх.“
Підкреслюючи, що елементи історії релігій вчать як на уроках загальної історії, так і на уроках релігії вчителька Міхаела Гіціу додала: “Релігія пропонує цінності і розвиває чесноти, направляє дітей до спілкування з іншими людьми. З іншого боку, не можна говорити про чесноти, не кажучи нічого про гріхи. Асоціація Секулар вважає, що не потрібно говорити про покарання, пекло і смерть.“
Незалежно від причин за і проти викладання релігії у системі державної освіти, дебати посилюються. Доказом цього є нещодавня парламентська ініціатива замінити релігію з викладанням години етики або громадянської культури.
