У Румунії зростає частка кесаревих розтинів
Румунія посідає друге місце в ЄС за кількістю кесаревих розтинів: 60% дітей в Румунії народжуються за допомогою кесаревого розтину.
Luiza Moldovan, 28.10.2020, 07:27
Ми звикли до того, що наша
країна реєструє всілякі сумні рекорди в списках Європейського Союзу. Наприклад, статистика Євростату від кінця минулого року показує, що Румунія посідає друге
місце в ЄС за кількістю
кесаревих розтинів: 60% дітей в
Румунії народжуються за допомогою кесаревого розтину. Переверщує нас лише Кіпр.
Якщо за часів режиму
Чаушеску частота кесаревих
розтинів була незначною, то після 90-років вона почала
поступово зростати. Великі приватні клініки заохочують цю процедуру, оскільки за це отримують більше коштів. Але ця процедура широко практикується й в державних лікарнях. Чи матері відмовляються від природного шляху народження дітей,
вимагаючи кесаревого розтину, чи це підказує
їм лікар?
На це запитання відповіла
Ірина Матеєску, ліцензована акушерка: «Я не думаю, що жінки відмовляються від природного народження, я
думаю, що вони беруть до уваги нинішні
умови народження, які
є трохи травматичними. Існують всілякі історії про те, що вагітних поспішали народжувати, що з ними окремі
медпрацівники погано розмовляли.
Також треба взяти до уваги той факт, що позиція для пологів
незручна, вона просто антигравітаційна,
жінкам важко народжувати в позиції лежачи на спині. У багатьох лікарнях
епідуральна система недоступна, вона не є безкоштовною, і тоді жінки мабуть бажають берегтися від неповаги з боку медичного персоналу, від страху болю та від відсутності емпатії. Велика частка кесаревих розтинів у нашій країні пов’язана більше з фальшивою медичною причиною, а ні з бажанням жінок.
Я наполягаю на тому, що величезна частка кесаревих розтинів завдячується тому, що лікарі пропонують
жінкам обритати цей варіант, а ні тому що жінки вимагають цю процедуру.»
Лікар-акушер-гінеколог Бриндуша Мітрой також звертає увагу на страх матері
перед невідомим та на її вік: «Серед причин, більшість з них пов’язані з клінічними
вказівками, жінки народжують дітей в більш пізньому віці й тому виникають певні ускладнення,
такі як гестаційний діабет або гіпертонія. Бувають також випадки, коли
ускладнення починають під час пологів і тоді треба обрати кесарів розтин. Матері,
які обирають кесарів розтин роблять це через страх перед невідомим і, часто, через
брак інформації. Серед причин того факту, що лікарі пропонують цю процедуру,
фігурує приріст випадків малпраксису, але слід враховувати той факт, що для
лікаря кесарів розтин не є найпростішим варіантом, оскільки в медичному світі
одноголосно визнаний той факт, що рівень ускладнень вищий у цьому випадку.»
Бували часи, коли акушерка відігравала ключову роль у процесі пологів, але
зараз, принаймні в нашій країні, все не так. Акушерські факультети були
скасовані, й це призвело до дуже великого дефіциту акушерок. На жаль, в Румунії
акушерок, яких й так мало, не цінують як слід. Ірина Матеєску подає деталі: «Роль
акушерки далі величезна, профілактика та нагляд, який ми можемо робити на національному рівні, збільшили б деякі показники щодо стану здоров’я та значно
зменшили б окремі ризики, але нас недостатньо. Нас менше 1.000 акушерок, а решта, до 12.000, скільки нам потрібно, повинні ще формуватися. Якщо не будуть знову відриті факультети для акушерок, ця професія скоро зникне. На даний момент акушерки
відіграють дуже малу роль при пологах, оскільки нас не
бажають, ми не працюємо відповідно до нашої компетенції. Були скасовані факультети (на даний момент навчання акушерці майже неможливе, з 9
університетських центрів, лише один підготовляє акушерок). Лікарі
акушер-гінекологи та лікарі-неонатологи роблять роботу акушерок, для якої вони не є підготовлені. За 85%
вагітними жінками могли б піклуватися акушерки.»
Кількість пологів за допомогою кесаревого розтину при відсутності клінічних показань настільки зросла, що
зусилля групи людей змінити цей менталітет здаються безрезультативними.
Здається, що ми забули, що народження – це частина життя, ми забули, що природа
нас підтримує, і не є нашим ворогом. Лікар Бриндуша Мітрой, фахівець з
акушерсько-гінекологічних захворювань розповідає, як ми можемо вийти з
цієї ситуації: «Як ми можемо змінити щось? Думаючи, що народження – це частина
життя. Найчастіше природа не помиляється і призначає кожній жінці дитину, яку
вона може безпечно принести на світ. Як ми можемо покращити ситуацію? Беручи участь в пренатальних заняттях, вимагаючи, коли це можливо, присутності батька при
народженні або епідуральної аналгезії.»
Ірина Матеєску каже, що також потрібні чіткі адміністративні рішення: «Як
рішення, з моєї точки зору, нам потрібно відокримити спеціальність акушерки від спеціальності медсестри,
щоб ми могли по-справжньому допомагати і в важких ситуаціях. Той факт, що хтось
спеціально приїжджає допомогти нам при народженні, – це румунська аномалія. Жінки, бажаючи емоційно забезпечитись, вони вимагають певного лікаря при
народженні. Втомлений лікар, який приходить після багато годин праці або після певного
ювілею, не може ефективно допомогти породіллі. Найефективнішим лікарем є той, який
чергує. Моя рекомендація: працювати відповідно до протоколів по всій країні. Є гіди,
які необхідно перетворити на протоколи та практики, що базуються на фактичних
даних, у кожній лікарні, тобто треба стандартизувати догляд за здоров’ям матері та
дитини.»
Ще однією великою проблемою пологових будинків в Румунії є відокремлення
дитини від матері відразу ж після народження. Це жорстоке поводження з
новонародженим та емоційно руйнівне для матері. Коли буде знайдено рішення на це
питання, відповідає акушерка Ірина Матеєску: «Тоді, коли акушерки стануть
активними, і ми зможемо стежити за все більше і більше вагітностей, народжень, тоді піклуватимемось і матерями і дитиною, не відокремлюючи дитину від мати.
Здорові матері та діти залишаються разом, їх швидко виписують, а потім
проводять обстеження вдома. Це можуть робити акушерки без проблем.
Важливо, щоб нас залишали працювати й в нашій країні.»
