Енергетична безпека Європейського Союзу

Енергетична безпека ЄС опинилася під новим тиском через війну РФ проти Україні, конфлікт на Близькому Сході та нестабільність світового енергетичного ринку.

Коріна Крістя і Василь Каптару, 16.10.2026, 08:30

Європа наближається до зими в складних енергетичних умовах. Війна, яку Росія розв’язала проти України майже п’ять років тому, кардинально змінила європейську енергетичну архітектуру і продовжує негативно впливати на відносини з Росією. Водночас конфлікт на Близькому Сході створив нову вразливість, пов’язану з постачанням зрідженого природного газу морським шляхом.

До початку війни Росія була головним зовнішнім постачальником газу до ЄС, а європейська економіка десятиліттями значною мірою спиралася на імпорт газу трубопроводами. Після лютого 2022 року ці відносини фактично зруйнувалися, і Брюссель прискорив диверсифікацію джерел постачання, збільшив імпорт скрапленого природного газу та інвестував в інфраструктуру, яка дає змогу отримувати газ зі Сполучених Штатів Америки, Норвегії, Катару, Північної Африки та Азербайджану.

Чи здобула Європа енергетичну незалежність, чи лише замінила одну значну залежність новими зовнішніми вразливостями?

Професор університету Клаудіу Деджерату, експерт із питань військової безпеки, зазначає:

«Диверсифікація була гаслом від самого початку війни в Україні, і, звісно, зменшення залежності від Російської Федерації було другим пріоритетом. На мій погляд, цей пріоритет реалізовувався важко й повільно. Третій важливий аспект полягає в тому, що не менш складно розвиваються і внутрішні європейські потужності з виробництва додаткової енергії. Якщо розглянути лише ситуацію в Німеччині, то можна побачити, що вже багато років вона намагається впоратися з двома наслідками: необхідністю зменшити залежність від «Північного потоку-2» та невдалим рішенням відмовитися від атомної енергетики.

Тож ми не перебуваємо в найсприятливішій ситуації. Навіть якщо в довгостроковій перспективі напрям правильний, а саме відмова від залежності від абсолютно маніпулятивної енергетичної політики Російської Федерації щодо європейських ринків, водночас нам доведеться пройти складний період адаптації».

Сьогодні ситуація виглядає так: Європа зменшила одну стратегічну залежність, а саме від Росії, але водночас стала значно вразливішою до коливань світового енергетичного ринку, де дві війни можуть практично за одну ніч змінити маршрути постачання та ціни.

Найнагальніше завдання зараз полягає в тому, щоб поповнити запаси перед настанням холодної пори року. Наприкінці серпня газові сховища Європейського Союзу були заповнені приблизно на 63%, що значно нижче за середній показник близько 80%, зафіксований у попередні роки на цей період. Станом на 3 жовтня, за даними Gas Infrastructure Europe, рівень заповненості сховищ ЄС становив приблизно 72%.

Цей показник не означає, що Європа залишиться без газу. Однак для цієї пори року він є відносно низьким і залишає менше простору для маневру в разі суворішої зими або нових перебоїв у постачанні. Водночас Європейський Союз сьогодні має більше терміналів для приймання скрапленого природного газу, міжсистемних з’єднань та альтернативних джерел постачання, ніж під час енергетичної кризи 2022 року.

З огляду на дві війни, які чинять тиск на енергетичну безпеку Європейського Союзу з різних напрямків, аналітики вважають, що головне питання сьогодні полягає не стільки в тому, чи вистачить газу для опалення осель, скільки в тому, за якою ціною та за яких геополітичних умов його вдасться придбати.

Експерт із питань військової безпеки Клаудіу Деджерату зазначає:

«Я вважаю, що загалом Європейський Союз має можливість прискорити підготовку до зими, але не варто плекати ілюзій: дешевої енергії у нас не буде. Ми стежимо за розвитком ситуації на ринку, бачимо невизначеність навколо важливих стратегічних маршрутів і розуміємо, що насправді нам доведеться платити вищу ціну за енергію. Ми маємо підготуватися до цього і психологічно, і економічно, і політично.

Нелегко здійснити енергетичний перехід на європейському ринку, який протягом понад 20, а то й 30 років залежав від дешевого російського газу. Цілком очевидно, що змінюється економічна модель і мають змінитися механізми функціонування Європейського Союзу. Ми повинні бути готовими взяти на себе витрати, пов’язані з енергетичною трансформацією, а це непросте завдання. Як бачимо, перейти на відновлювані джерела енергії в бажаних масштабах, отримуючи її так само дешево і у великих обсягах, не так легко. Тому нам потрібно знайти баланс».

Конфлікт на Близькому Сході продемонстрував, наскільки швидко геополітичний шок може позначитися на європейському споживачеві. Перебої в судноплавстві через Ормузьку протоку, один із найважливіших енергетичних маршрутів світу, суттєво вплинули на потоки скрапленого природного газу з регіону, зменшивши його доступність.

Для Європейського Союзу це означає подвійну проблему. Зменшення доступних обсягів скрапленого газу посилює конкуренцію з Азією за кожну партію. Водночас ціни стрімко зростають, коли покупці побоюються, що майбутніх поставок може виявитися недостатньо.

Отже, Європа стикається не стільки з фізичною нестачею газу, скільки з ризиком цінової кризи та втрати конкурентоспроможності. Стратегічний урок для Європи може полягати в тому, що справжня енергетична безпека означає не просто заміну одного постачальника іншим, а побудову системи, в якій жоден постачальник, жоден маршрут і жодна технологія не стають незамінними.