Необізнаність дорого коштує
Необізнаність насправді є однією з найдорожчих вразливостей, тим більше в умовах глобальної економіки, де знання виявляються найціннішим ресурсом.
Коріна Крістя і Христина Манта, 01.05.2026, 07:35
Вона впливає на те, як ми мислимо, обираємо та діємо. Вона не привертає до себе прямої уваги і не сприймається як реальна загроза, а як нейтральний стан — «не знаю», що здається нешкідливим. Необізнаність, бо саме про неї йдеться, насправді є однією з найдорожчих вразливостей, тим більше в глобальній економіці, де знання виявляються найціннішим ресурсом. Не лише для того, щоб знайти місце праці, а й для того, щоб розуміти світ, приймати правильні рішення та будувати краще майбутнє.
Необізнаність — це прихований ризик, який означає не просто «не знати», а насамперед не усвідомлювати, що ти не знаєш. Ця форма необізнаності є найнебезпечнішою, оскільки створює хибну впевненість у правильності прийнятих рішень. Вона змушує приймати ідеї без їхнього аналізу, відкидаючи складні питання на користь простих пояснень, навіть якщо вони є помилковими.
Ця поверхневість призводить до неправильних фінансових виборів або рішень, пов’язаних зі здоров’ям чи кар’єрою, наслідки яких іноді є незворотними. Іншими словами, необізнаність може стати серйозною перешкодою, що може призвести до втрати можливостей. Адже людина, яка не розуміє, як працює економіка, прийматиме неправильні фінансові рішення. Той, хто не вміє правильно оцінювати інформацію, буде легко піддаватися впливу чи маніпуляціям. А той, хто не адаптується до змін, залишиться застряглим в застарілій реальності.
У глобальному масштабі ми спостерігаємо конкуренцію знань. Країни дедалі більше змагаються за рівнем освіти та інноваційним потенціалом, і в цьому контексті необізнаність є колективною проблемою. У Румунії, з одного боку, є люди з надзвичайно високим рівнем підготовки, конкурентоспроможні на міжнародному рівні. З іншого боку, зберігаються серйозні проблеми: функціональна неграмотність, великі розбіжності між міським і сільським середовищем, відсутність реального зв’язку між школою та ринком праці.
Запрошена на «Радіо Румунія» для аналізу ситуації в Румунії, Андреа Паул, доцент, доктор наук та голова INACO (Ініціатива з питань конкурентоспроможності), зазначила, що суспільство, яке не інвестує в освіту, самостійно обмежує свій потенціал. Справжня конкуренція в Румунії — це не економічна конкуренція в класичному розумінні, каже вона, а змагання за знання та підготовку висококваліфікованих фахівців, за розвиток компетенцій, пристосованих як до сучасної, так і до майбутньої економіки, а також за здатність приймати складні рішення у світі, позначеному конфліктами та напруженнями. Як виглядає втрата знань у Румунії?
Андреа Паул: «Ми втрачаємо знання, коли діти не вміють обрати свій освітній шлях — і тут вина лежить на суспільстві, а не на дитині. Або не вміє взяти кредит у банку і не розуміє, на які ризики наражається, бо не має необхідних мінімальних фінансових, економічних чи підприємницьких компетенцій. Програє, коли приймає неправильні рішення щодо власного життя або коли стає жертвою легкої маніпуляції чи популізму, бо її бракує знань. Отже, є надзвичайно багато витрат, які дитина, ставши дорослою, змушена нести безпосередньо, якщо ми не зробили того, що слід було, ще в шкільні роки. І вона втрачає свободу. Адже освіта — це не що інше, як здобуття свободи робити зі своїм життям те, що ти хочеш, не стаючи жертвою інших. Щоб здобути знання, потрібно починати з базової грамотності, яка дозволяє застосовувати елементарні математичні знання у повсякденному житті, наприклад, коли ти берешся за проект покупки, хочеш придбати пральну машину чи мікрохвильову піч і, можливо, тобі потрібен споживчий кредит. Коли складаєш сімейний бюджет. Коли вирішуєш, у якому місті хочеш облаштувати свій дім, сім’ю, у якій галузі хочеш працювати».
Дослідження показують, що добре підготовлені люди швидше виявляють можливості, пристосовуються до змін, приймають кращі рішення та мають доступ до краще оплачуваних посад. Однак за відсутності фундаментальних компетенцій можливості втрачаються, навіть якщо вони існують. Йдеться про такі компетенції, як критичне мислення та цифрова грамотність, емоційний інтелект та фінансова освіта, а також адаптивність, оскільки ринок праці швидко змінюється.
«Наразі з’являються й зникають не лише компанії, а цілі сектори економіки; галузі виникають і зникають із швидкістю, що не має прецеденту в світовій історії», — зазначає Андреа Паул, яка узагальнила ключові компетенції на найближчі роки: «Здатність до адаптації, професійної комунікації, критичного мислення, творчого мислення, володіння передовими цифровими навичками та орієнтація на сфери, які сьогодні користуються великим попитом і будуть затребувані й у майбутньому — все, що стосується охорони здоров’я та догляду за людьми, все, що стосується енергетики, передової логістики, від промислового обслуговування до торгівлі, передових цифрових компетенцій. І тут я говорю про здатність розуміти складні мови програмування, мати комп’ютерне мислення, алгоритмічне мислення та здатність використовувати штучний інтелект».
Їхня відсутність призводить до того, що компанії не можуть знайти відповідних співробітників, молоді люди закінчують навчання, не знаючи, чим займатися далі, а дорослі уникають змін, бо не відчувають себе готовими. Рішення є, але вони не прості й не швидкі, кажуть фахівці. У всьому цьому процесі реформування освіти є надзвичайно важливим, так само як і зміна менталітету. Водночас навчання не слід сприймати як етап, обмежений роками навчання у школі, а як безперервний процес.
