Суліна

Суліна — найсхідніше місто Румунії, що омивається водами Чорного моря та Дунаю. Як свідчать історичні джерела, у 1904 році тут мешкали представники 18 націй. Сьогодні ми відкриємо Суліну з усім її неповторним шармом і красою.

Данієль Оня і Аліна Околот, 01.05.2025, 07:43

Суліна — найсхідніше місто Румунії, що омивається водами Чорного моря та Дунаю. Як свідчать історичні джерела, у 1904 році тут мешкали представники 18 націй. Сьогодні ми відкриємо Суліну з усім її неповторним шармом і красою.

Штефан Іванов, президент Асоціації операторів пасажирських і швидкісних транспортних суден, порекомендував нам цю місцевість, сказавши, що нею можна насолоджуватися в усі пори року: «Дельту Дунаю можна відвідувати в усі чотири сезони. Здебільшого ви чуєте про нас лише влітку, але вона дуже красива і навесні, і восени, і взимку. До нас також приїжджають люди, які люблять природу та хочуть побачити дельту в зимовому вбранні. Кожної пори року у нас є кілька особливостей, якими ми можемо похизуватися. Суліна — ідеальне місто, де влітку, у сонячні дні, можна насолоджуватися морем і надзвичайно дрібним піском. Тут є спеціальні зони для каякінгу та повільного туризму, який ми активно популяризуємо, на відміну від одноденного відпочинку. Поблизу розташований ліс Летя із субтропічним впливом. Він є справжнім дивом серед піщаних дюн. Окрім цього, у нас є ліс Караорман і великі озера: Пуйу, Рошу та Рошулець. Іншими словами, тут можна організувати тижневу подорож, в якій не буде жодної миті нудьги».

Після чотирикілометрової подорожі на каяках так званим Каналом закоханих, де качки та ящірки вистрибують з очерету при наближенні менш досвідчених каякерів, ми поспілкувалися з Келіном Ене, гідом природних об’єктів, про подібні пригоди, що починаються в Суліні. «Цей канал не має офіційної назви: одні називають його Вербовим каналом, інші — Каналом закоханих, а ще є назва Тримильний канал. Хоча він знаходиться зовсім поруч із Суліною, проте це все ж дика місцевість. Тут справжня природа дельти, як колись: канал занедбаний, і щоб пройти ним, потрібно чимало зусиль. Ми також можемо побачити дику природу прямо на порозі міста — ось чому це місце мені так подобається. Наразі вона ще не розцвіла повністю. З появою незабудок можна побачити кущі латаття та безліч птахів. Ми спостерігали гніздо великих синиць. Також можна зустріти нічних чапель. Це ідеальне місце для тих, хто мріє побачити дельту та флору без втручання людини, але не є прихильником кемпінгу й не хоче відмовлятися від комфорту. Цей канал пропонує саме те, що потрібно для незабутніх вражень. Нині він проявляє лише 30–40% тієї неймовірної чарівності, яку можна побачити у травні, червні або навіть на початку липня».

Драгош Іоніце, власник гостьового будинку в Суліні, зачарував нас не лише портовим містечком, а й стравами, які так подобаються багатьом туристам: «Суліна — це місце, де Дунай зустрічається з морем. Тут є дельта, історія, традиції, спокій і можливість повною мірою насолодитися природою. Особливо ми пишаємося смаженою на сковороді барабулькою. Це наша ексклюзивна страва, яку ми готуємо бездоганно. Звісно, варто спробувати й інші продукти традиційної кухні дельти: розсіл, камбалу, коропа з капустою, смажену скумбрію, анчоуси. Трохи поекспериментувавши, ми створили брускетти в дельтовому стилі, поєднавши італійський рецепт з нашими анчоусами. Мова йде про рибні шкварки. Це продукт, який ми намагаємося вивести на ринок, і я вірю, що цього року він з’явиться в нашому меню. Ми ще працюємо над рецептом, але він майже готовий. На Великдень у нас є баранина, кров’янка, суп з ягняти, а також всі великодні смаколики та традиційні делікатеси».

Захоплений історією свого міста, Георге Комерзан створив приватну колекцію, представлену на виставці «Стародавня Суліна». Вона надає можливість відкрити для себе минуле цього місця, від найдавніших часів до сьогодення: «Ласкаво просимо до колекції виставки «Стародавня Суліна». Я назвав її «Загублені в лабіринті забуття». Тут є картина, написана художником Октавом Постолаке, який був директором Будинку культури в Сігету Мармацієй. Це оригінальні предмети, які я збирав протягом часу: куплені у місцевих жителів, передані у спадок від родини, знайдені в Інтернеті. Наприклад, як ці поштові листівки, коли я знаходив можливість, я збирав їх і купував. Частину колекції я передав до Музею «Старий маяк» у Суліні, щоб місто зберегло ці спогади. Ви можете побачити оригінальну сторінку газети 1861 року, з якої, власне, починається історія Суліни».

Листівки, фотографії різних епох, як видатних особистостей, так і звичайних жителів цього краю, цеглини з відбитком логотипу виробника — це все свідчення різних етапів історії Суліни. Від часу, коли найбільш поширеною мовою тут була грецька, до епохи, коли діяла Європейська комісія Дунаю, а французька стала мовою спілкування серед місцевих. До того ж, тутешні дами тоді одягалися за французькою модою, натхненною журналами Marie Claire, а джентльмени — за англійською. Саме тому тут можна знайти модні журнали початку XIX століття або альбоми XVIII століття.

Окрім природи, в місті можна побачити старий генуезький маяк, який розташований поблизу затоки Мусура та місця, де Дунай впадає в Чорне море. Також тут є Старий маяк Суліни. На початку XIX століття його було побудовано османською владою, а з 1897 по 1939 рік адмініструвався Європейською комісією Дунаю. У 2003 році він став музеєм. Виставка презентує через документи та фотографії історію Суліни в період діяльності Європейської комісії Дунаю та життя двох видатних особистостей міста: диригента Джорджа Джорджеску та письменника Жана Барта. Мультиконфесійний цвинтар — ще одна туристична пам’ятка. У Суліні також проводяться традиційні заходи, такі як 8-й випуск «Парастасу безіменних піратів» в середині травня цього року.