Дні українського театру в Бухаресті
Бухарестська філія Союзу українців Румунії провела з 19 по 22 вересня 2025 року «Дні українського театру».
Христина Штірбець, 25.09.2025, 09:55
Бухарестська філія Союзу українців Румунії провела з 19 по 22 вересня 2025 року «Дні українського театру». В рамках цього заходу відбулась прем’єра п’єси «Бухарест–Чульніца» Національного українського театру імені Івана Франка Бухарестської філії Союзу українців Румунії, репетиція п’єси «Криниця у вогні» за участі публіки, а також культурний вечір «Тарас Шевченко – Кобзар української поезії та Міхай Емінеску – Лучафер румунської поезії». Головною метою заходу була популяризація українського театру та поезії серед громадян Румунії й не лише.
Голова Бухарестської філії Союзу українців Румунії, письменник Михайло Гафія Трайста подає деталі: «З 19 по 22 вересня 2025 року Національний український театр імені Івана Франка Бухарестської філії Союзу українців Румунії подарував столиці справжнє свято мистецтва «Дні українського театру». Чотири дні світла, емоцій та культурних зустрічей, коли сцена перетворилася на міст між традицією і сучасністю, між живою памяттю класиків та пошуками нових поколінь.
У п’ятницю, 19 вересня, у бухарестському театрі «Інфініт» відбулась прем’єра п’єси «Бухарест – Чульніца», вистави з ароматом дороги та екзистенційних тривог, створеної мною, Михайлом Трайстом та Лісою Марією Йонеску. Між гірким сміхом та лірикою, глядачі відкрили для себе напружене, але багатоварбний театральний всесвіт зустрінутий тривалими оплесками.
У суботу, 20 вересня, сцена перетворилася на інтимний простір, де глядачів запросили на відкрите репетиційнe дійство п’єси «Криниця у вогні». Це була вправа щирості, де процес творення показався немов жива іскра, народжена з емоцій несподіваних митєвостей.
У понеділок, 22 вересня, театр зєднався з поезією під час особливоî літературно-мистецької вечірки «Кобзар української поезії Тарас Шевченко і Лучафер румунської поезії Міхай Емінеску». Цей захід було організовано в осередку Бухарестської філії СУРу разом з Філією «Захід – діаспора та нацменшини» Союзу професійних журналістів Румунії та літературною групою «Нова Дерекція». На сцені виступили актори Крістіна Арт, Крингуца Гарітон, Клаудія Мотя, режисерка Аліна Гірістя Алдулеску, які подарували публіці театральні фрагменти та поетичні інтерпретації сповнені силою і ніжністю. Також поети Адріан Сучу та Тудор Войку доповнили атмосферу віршами, що звучали як інкантації присвячені Емінеску. Про постать українського титана Тараса Шевченка розповіли письменники я, Михайло Гафія Трайста, та Степан Трайста, нагадавши, що доля народу часто пов’язана зі словом його поетів. Між промовами та роздумами Ліса Марія Йонеску прекрасила вечір виконанням пісень на вірші Міхая Емінеску та Тараса Шевченка, роблячи світлий міст між поезією та музикою. На події були присутні журналісти, культурні діячі представники СУРу, румунське суспільне телебачення, горизонт ТВ, Всесвітня служба радіо Румунія, Лучаферул де діміняце та Кувинтул роминеск, які зафіксували та передали далі відлуння цього свята. Таким чином «Дні українського театру» були не лише низкьою вистав, але і мостом між культурами, нагадуванням, що театр і поезія залишаються просторами свободи і єднання, навіть тоді коли у світі двокола нас неспокій.»
У своїй промові на заході «Тарас Шевченко – Кобзар української поезії та Міхай Емінеску – Лучафер румунської поезії» голова Філії «Захід-діаспора та нацменшини» Союзу професійних журналістів Румунії, письменник Адріан Сучу наголосив на важливості говорити літературними мовами, які залишили нам Емінеску та Шевченко: «Якщо ми задаємося питанням, навіщо нам сьогодні говорити про Шевченка та Емінеску через 200 років, відповідь дуже проста: ми зараз розмовляємо румунською мовою, тому що Міхай Емінеску її синтезував і зробив її літературною мовою, до Емінеску румунська мова була іншою. З того, що я прочитав, припускаю, що те саме сталося з Тарасом Шевченком і в українській літературі. Отже, коли ми говоримо румунською мовою, ми говоримо мовою Емінеску. Моя єдина мрія – щоб з’явився ще один Емінеску, настільки сильний у своїй творчості, щоб він міг ще раз систематизувати румунську мову і надати їй нової форми, бо в цей момент вона досить страждає. Я вважаю, що найкраща похвала, яку ми можемо висловити Емінеску та Шевченку, – це те, що б ми сьогодні розмовляли мовами, які вони нам залишили. У мене склалося враження, що ми брати і що ми можемо дуже добре розумітися. Якби світом керували поети, було б набагато менше страждань.»
Румунсько-канадська актриса і письменниця Клаудія Мотя, авторка 8 книг, трьох збірок поезій та 5 збірок прози, виступила в рамках Днів українського театру з мистецьким моментом про кохання між Емінеску та Веронікою Мікле. Вона також розповіла про свою нещодавню книгу «Емінеску, поза часом», видану видавництвом Креатор/Лібріс (Creator/Libris) та прочитала свій вірш «Емінеску та Шевченко: два серця, одне полум’я». Клаудія Мотя також розповіла про зв’язок між театром, поезією, культурою та ідентичністю: «Я вважаю, що цей поет, цей великий митець, цей національний символ України, Тарас Шевченко, заслуговує на повагу всіх людей. Я шукала інформацію у Вікіпедії про нього та була захоплена його мистецькою діяльністю і навіть його життям. А потім я знайшла подібність з життям Емінеску та зрозуміла, що він також був борцем і тим, хто вижив у свій час, і недарма він увінчаний ім’ям «Апостол української літератури», і недарма український народ прославляє його, і він став безсмертним у свідомості українців. І тоді я вважала за благодатне, оскільки я вперше в цьому українському культурному центрі, принести це вітання виконуючи мистецький момент Емінеску та вірш, написаний мною «Емінеску та Шевченко: два серця, одне полум’я». І ми разом відсвяткували цей міст між двома культурами, між нами з Емінеску та між нашими українськими братами, з Шевченком. Вони обидва боролися, обидва дуже вірили в людяність, доброту та красу. Емінеску є Зіркою румунської поезії, а Шевченко – Кобзарем української поезії, – золота людина України в поетичному та мистецькому значенні.»
