Клузький дитячий клуб провів захід «Гарбуз в українській культурі»
«Клуб української малечі», який діє при Клузькій філії Союзу українців Румунії, провів 26 вересня 2026 року черговий захід під назвою «Гарбуз в українській культурі».
Христина Штірбець, 01.10.2026, 14:18
«Клуб української малечі», який діє при Клузькій філії Союзу українців Румунії, провів 26 вересня 2026 року черговий захід під назвою «Гарбуз в українській культурі». Після літніх канікул українські діти мали знову можливість брати участь у діяльності клубу, який організовує дуже цікаві заходи. На цей раз вони більше дізналися про роль гарбуза в українській культурі. Захід мав дві частини: пізнавально-інтерактиву та майстер клас і поєднав у доступній для дітей формі традиції, освіту, народні пісні, ігри, відкриття, дегустацію, творчу діяльність та участь родини.
Роль гарбуза та його симолістика в українській традиції
Ведуча заходу Людмила Дорош, головний редактор дитячого журналу «Дзвоник», що виходить під егідою СУР, говорить про головну мету заходу: «Захід мав назву «Гарбуз в українській культурі». Він був проведений в рамках діяльності Клубу української малечі. Це був перший захід після літніх канікул. Діти скучили побачитися, зустрітися знову у Союзі українців Румунії і разом погратися, поспілкуватися, зробити гарні поробки. Головною метою саме цього заходу було познайомити дітей з ролю гарбуза в українській культурі. Ми хотіли показати дітям, що такий звичайний на перший погляд овоч – гарбуз – має цікаву історію і займає, сподіваємося, і надалі важливе місце в українській культурі. Адже раніше, коли не було так багато овочів, фруктів, які не були доступні на протязі всього року, люди, селяни старалися запастися ними, щоб прогодувати свою велику сім’ю. І тому гарбуз був цінним продуктом, адже він був великим, з нього можна було приготувати як кашу, вечерю тобто, так і різні десерти і використовувати як начинку. Гарбуз дуже добре зберігався аж до весни і став символом достатку, адже, як я сказала раніше, наявність гарбуза означало те, що сім’я буде нагодована»
Пізнавально-інтерактивна частина заходу: традиції, історії, пісні, інтерактивні ігри
Людмила Дорош презентує, як пройшла пізнавально-інтерактивна частина заходу: «Як завжди, і цей захід складався з двох основних частин. Перша частина – була пізнавально-інтерактивна, а друга частина була присвячена творчості. Спочатку ми розповіли дітям про історію гарбуза в Україні, про те, що це не був споконвіку український овоч, він був завезений з Америки, але дуже полюбився українському народу та його дуже активно вирощували та споживали. Українці почали використовувати гарбуз для приготування каш, його запікали, додавали до пирогів та до інших страв і навіть споживали як десерт. Далі ми розповіли дітям про один народний звичай, притаманний українцям, пов’язаний із гарбузом. Ми розповіли їм про традицію «дарувати гарбуза». Діти дізналися, що це означає і вони зрозуміли дійсно його символічне значення. А ще ми провели паралель з румунською культурою, адже і в румунській культурі широко використовується гарбуз, як і в українській. Ми разом з дітьми знайшли спільні риси та деякі відмінності. Ми звернули увагу на те, що як в Україні, так і в Румунії, гарбуз пов’язується в першу чергу з достатком, з родючістю та з добробутом. Не обійшлося на нашому заходу і без традиційної української народної пісні «Ходить гарбуз по городу». Деякі діти знали цю пісню, деякі – ні, батьки, звичайно ж, знали і ми всі разом заспівали цю веселу пісеньку. Для багатьох із дітей вона стала справжнім відкриттям. Після чого ми провели пізнавальну вікторину про гарбуза. На початку заходу ми розповідали дітям про гарбуз, про його походження, про його особливості, про його корисність для вживання і на цій вікторині діти змогли закріпити свої знання. Вони відповідали на запитання, пригадували ту інформацію, про яку ми говорили на початку заходу, і дуже добре справилися із своєю задачею – знайти правильну відповідь. А ще для дітей осоюливо цікавим став цікавий практичний експеримент із насінням гарбуза. Ми запропонували дітям спочатку вгадати, скільки насінинок знаходиться всередині одного гарбуза і після того ми його разом розрізали та почали рахувати насінинки. Ми розповіли, що один гарбуз може містити від трьохсот до п’ятиста насінинок, звичайно, це залежить і від cорту гарбуза, але в середньому ми знайшли таку інформацію. Тож ми з дітьми перевірили цю інформацію, і дійсно, наш гарбуз мав майже 300 насінинок. І після цього ми, розрізавши гарбуза, запропонували дітям його і скуштувати, адже ми розповідали дітям, що гарбуз навіть можна вживати сирим, зробивши з нього, наприклад, вітамінний солодкий салат. Салат ми не робили, проте ми нарізали гарбуза шматочками і діти могли скуштувати, вмочивши його у цукор. Багатьом дітям сподобалося, навіть тим дітям, які на моє запитання, чи люблять гарбуза, сказали, що ні. А от під час цієї дегустації було дуже багато бажаючих скуштувати гарбуза».
Майстер-клас із декорування гарбуза та створення веселої історії про гарбуза
Після теоретичної частини захід продовжився практичною частиною – творчою майстернею, яку діти дуже чекають і дуже люблять. Людмила Дорош подає деталі: «Цього разу ми запропонували дітям створити власного «веселого гарбузика». Перед початком ми з ними поговорили про те, що в українській традиції гарбуз не пов’язаний з Хеловінном, у нас немає такої традиції створювати різні страшні гарбузи, вирізати їх. Ми запропонували дітям зробити «веселого гарбузика», який може стати прикрасою їхньої домівки. Ми запропонували кожній дитині по одному гарбузику, а також дали фарби, стрічки, нитки, намистинки, блискучий папір та інші декоративні матеріали, і кожна дитина, в залежності від своєї фантазії, змогла придумати свого гарбузового чоловічка. Тому кожний виріб вийшов не схожим на інший. Дітям дуже сподобався цей процес, вони в нього поринули, меншим діткам, звичайно ж, допомагали батьки, і наостанок нашого майстер-класу ми наголоси на тому, що в українській традиції існувала завжди ідея нічого не марнувати, тому ми запропонували дітям після того, як вони насолодяться своїм гарбузиком і він ще буде пригодним до вживання, тобто він не зіпсується, оскільки він не розрізаний, а тільки прикрашений, вони зможуть його використати, дати йому нове життя, тобто вони можуть не просто його викинути, а можуть використати його для приготування пирогів, вони можуть його запекти або додати до інших страв. А ще ми запропонували дітям скласти цікаву історію про «веселого гарбузика». Суть цієї гри полягала в тому, що кожен повинен був скласти по одному реченню у продовжені, один за одним, тобто ми додавали ці речення і так де кілька разів по колу і склали веселу історію про гарбузика. Я розпочала нашу історію одним реченням і кожна дитина продовжувала своїм реченням, придумувала якусь цікаву пригоду з гарбузиком, і було багато сміху, багато веселощів, дітям дуже сподобалося, вони навіть не хотіли закінчувати грати в цю гру».
Підсумки та відгуки про захід
Людмила Дорош підбиває підсумки заходу «Гарбуз в українській культурі» та говорить про відгуки з боку учасників: «Наша зустріч викликала багато живого інтересу та позитивних емоцій у дітей. По-перше, вони нарешті зустрілися після довгих літніх канікул, їм було цікаво побачити одне одного, поспілкуватися, а ще їм дуже сподобався майстер-клас і ті частини нашого заходу, де вони могли самі щось зробити, тут я маю на увазі й розрізання гарбуза, і рахування його насінинок, куштувати його і, звичайно ж, брати участь у створенні спільної історії, та й сама декорація власного гарбузика. Батьки теж своєю участю показали зацікавленість у таких форматах зустрічей і особливо цінним для нас стало те, що під час заходу вони не залишалися лише спостерігачами, а вони разом з дітьми долучилися до нашої гри, долучилися до нашої цікавої історії. Ми дуже гарно поспілкувалися та поразважалися всі разом. А для нас, для організаторів, це, звичайно ж, ще один раз показує те, що такі зустрічі потрібні, вони створюють простір, де діти можуть не лише отримувати нові знання, а в першу чергу спілкуватися українською мовою, відчувати зв’язок із традиціями, вчити ці традиції. Дуже багато наших учасників – це менші діти, які перебувають в Румунії вже чотири роки і почали відвідувати румунські школи, румунські садочки, і тому зв’язок із українською культурою для них зараз набагато бідніший, ніж би це сталося в Україні. І батьки теж зазначили, що це ще одна причина, чому вони приходять на наші заходи – вони хочуть, щоб їхні діти росли в українському дусі, але це в сім’ї може бути замало для цього, треба якомога більше спілкування та взаємодії з іншими українцями та більше нагод пізнавати нашу українську культуру. Основними учасниками цього заходу були діти, які відвідують Клуб української малечі. Я маю на увазі українські діти етнічних українців з Румунії та українські діти, які у зв’язку з війною перебувають тут, у Клужі. Діти дуже активно взяли участь на всіх етапах нашої зустрічі. Вони відповідали на запитання, брали участь в обговореннях, разом ми співали з ними пісні, висловлювали свої припущення, досліджували гарбуза, разом рахували його насінинки та дегустували його. А наостанок ми навіть створили дуже цікаву історію про «веселого гарбуза». На всіх етапах заходу активну участь брали і батьки. Вони нам допомагали як у виконанні різних завдань, так і пізніше допомагали дітям робити поробку».
Свою думку про заходи, організовані Клузьким «Клубом української малечі» висловлює Олександр, батько Лева: «Мої враження від таких зустрічей завжди позитивні, тому що це нові знайомства, це спілкування рідною мовою, яку нам, нажаль, не вистачає зараз, тому що ми не вдома, не у своїй країні. Ми завжди дізнаємось щось нове, говоримо між нами батьками і про враження від школи та від інших подій і це завжди приємно. Враження таке, що тут ти трохи вдома, тому що саме цього не вистачає. Це важливо і я вважаю, що ці зустрічі повинні продовжуватись, і мені дуже приємно, що є така можливість тут, у Клужі».
Лев, який вже два роки проживає зі своїми батьками у Клужі, теж поділився своїми думками від участь у заході: «Ми робили там вірш про гарбуза та історію про нього. Я також дізнався традиції про гарбуза, які я ще не чув. Мені дуже сподобалась ця атмосфера.»
Мета Клузького «Клубу української малечі» полягає, в першу чергу, в спілкуванні дітей українською мовою. Тут діти зустрічаються, граються, майструють, розважаються та спілкуються українською мовою. Таким чином вони збагачують свій словниковий запас, дізнаються про українські звичаї й традиції, що в майбутньому допоможе їм у формуванні національної свідомості та ідентичності.
