Писанкарство у селі Палтіну Сучавського повіту
Сьогодні пропонуємо ознайомитися з традицією писанкарства у селі Палтіну Сучавського повіту, яка є однією з найдавніших та найбільш гарних великодніх традицій українців.
Христина Штірбець, 03.04.2025, 10:33
Традиційно напередодні Великодня українці прикрашають дім, готують різноманітні страви, випікають запашні паски та розписують гарні писанки та крашанки. Сьогодні пропонуємо ознайомитися з традицією писанкарства у селі Палтіну Сучавського повіту, яка є однією з найдавніших та найбільш гарних великодніх традицій українців.
Писанкарство – це ремесло, що належить переважно жінкам, які у Великий четвер перед Великоднем розписують яйця відповідно до своїх мистецьких здібностей, поважаючи стародавню техніку за допомогою воску. Традицію писанкарства зберігли з давніх давен й українці-гуцули села Палтіну Суавського повіту, які розписують яйця і протягом всього року, оскільки для окремих з них це спосіб заробити на життя. Вони їх продають на різних виставках й ярмарках, а також туристам, які відвідують гуцульські села Сучавського повіту. Також стало традицією, щоб з нагоди Великодніх свят у селі Палтину розгорталися конкурси писанкарства та різні фестивалі великодніх звичаїв та обрядів.
Гуцули завжди приділяли особливу увагу розпису писанкам, які є символом українського мистецтва. Гуцульські писанкарки зі всією душею й любов’ю ставляться до цього мистецтва, пишуть писанки, але й передають свої безцінні знання й уміння дітям, зберігаючи давні традиції. У селі Палтіну майже у кожній домівці пишуться гарні писанки. Писанкарки беруть участь у ярмарках народної творчості не лише у Румунії, але і закордоном у Парижі, Берліні, Гамбурзі. Їх імена знаходяться у каталогах європейських писанкарок та використовуються у канадських рекламах. Роботи гуцульських писанкарок експоновані також в монастирях, музеях та церквах.
Писанка це найбільш витончений витвір народу, який чарує дивовижною, незвичайною красою. Вона є символом весни, сонця, повернення природи до життя. Писанка від писанки відрізняється, але гуцульську писанку знає весь світ. Про техніку розпису писанок, чудовий колорит, про широку гаму зображених мотивів, символіку, а також про традиції та обряди пов’язані з ними розповідає вчителька української мови села Палтіну Сучавського повіту Константина Бурсук: «Упродовж століть звичай розписувати курячі, качачі, гусячі яйця переріс у чудове народне мистецтво. Із писанкою на Великдень пов’язують сподівання на краще життя, добробут, силу та здоров’я. Мистецтво писати писанки приходить від серця, від душі та Бога. Гуцульські дівчата на Великдень дарують парубкам біля церкви найкращі писанки, віруючи у кращу долю. У писанці закладена магія наших жінок, яка приносить здоров’я, довголіття, силу, щастя та багатство. Ще у давні часи у нашому селі Палтину перед Великодніх свят, жінки намагалися придбати якомога більше яєць, з якими йшли до писанкарки. Давно писанкарки старалися розписувати яйця до сходу сонця. Мотиви, елементи розпису пов’язані із життям, побутом, звичаєм та фолклором гуцулів. Назва писанки походить від писати, тобто прикрашувати орнаментом.»
Далі ми дізнаємось про кольори, які вживали гуцули у минулому: «Для розмальовування писанок у давнину вживали фарби рослинного походження, наприклад жовту фарбу виварювали із кори дикої яблуні, зелену фарбу варили із луски молодого соняшника, темній колір із дубової кори, фіолетовий із кори чорної вільхи. Існувало таке повірювання, що боронь Боже, аби хтось увійшов до хати, коли розписували писанки. Газдиня відразу шепотіла: “Сіль тобі в очах, кремінь у зубах. Як не шкодить земля воскові, так аби не пошкодили твої очі моїм писанкам.“»
Гуцули зберегли давню воскову техніку розпису яєць: «Техніка розпису писанок – возкова. Контури орнаментальних мотивів наносяться на яйця розтопленим воском за допомогою писачка або кірки (як кажуть гуцулки). Давно виварювали яйця, а тепер вибирають жовток і білок, а потім вимивають дуже добре яйце водою та оцтом, витирають його і малюють контур воском. Яйця, потім опускають у різні фарби, спочатку у світлі кольори, а потім в темніші. Спочатку на біле яйце наносять мотиви, після чого його опускають, наприклад, у жовту фарбу, робиться інший мотив по жовтій фарбі і яйце опускається у червоний колір, робиться інший мотив на червоному кольорі і на кінець на чорному. Наприкінці яйця розгріваються, поки війск не розтопиться, з нього обережно стирається віск хусткою або білим полотном.»
Розпис яєць у гуцулів характеризується багатством рослинних і тваринних мотивів, геометричних орнаментів, а останнім часом християнських символів. Використовують вони різні кольори, які мають свою символіку: «Всі ці мотиви у природі мають свої назви: клинці, 40 клинців є геометричні, далі дубовий лист, баранячі роги, колосок, баранці, олені, коні, птахи – це небесні посланці. Вживаються теплі кольори жовтий, оранжевий, червоний. Символика кольору писанок у нашому селі мала і має велике значення, темний колір це символ святої землі, червоний символізує життя – вогонь небесний це символ сили, здоров’я, любові, білий колір символізує чистоту, жовтий колір це достаток, колір сонця та зелений колір символізує весну.»
Шановні радіослухачі, оскільки залишилося небагато часу до Великодня, пропонуємо вам спробувати писати писанки, якщо це для вас занадто важко, то спробуйте робити крашанки бо звичай розпису яєць може принести у ваших серцях багато радості, а якщо це неможливо, то запрошуємо вас милуватися фотографіями гуцульських писанок села Палтіну Сучавського повіту.
