У Клуж-Напоці відзначили 212-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка
Клузька філія Союзу українців Румунії у партнерстві зі відділом «Українська мова та література» Філологічного факультету Університету ім. Бабеша-Бояї вшанували славетного українського письменника та художника, громадського діяча Тараса Шевченка.
Христина Штірбець, 12.03.2026, 08:44
Клузька філія Союзу українців Румунії у партнерстві зі відділом «Українська мова та література» Філологічного факультету Університету ім. Бабеша-Бояї вшанували славетного українського письменника та художника, громадського діяча Тараса Шевченка. Захід був організований 7 березня 2026 року, відмітивши 212-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка за участі представників Клузької філії СУРу, професорів, студентів, а також українських переселенців.
З цієї нагоди були представлені кілька доповідей. Голова Клузької філії, доцент д-р Іван Гербіл говорив про вшанування Тараса Шевченка у творчості інших майстрів слова, зокрема у новелі «Марія» Василя Стефаника. Доцентка д-р Діана Тетян представила доповідь під назвою «Інтерсемантична транспозиція в оповіданні „Варнак” Тараса Шевченка», а лекторка д-р Міхаела Гербіл зачитала доповідь «Тарас Шевченко – художник».
«Молоденький козак так довго та гарно просив, що врешті увійшла з ними в хату.
Станула біля порога, а вони позасідали коло стола.
— Продайте нам що-небудь їсти; голодні ми, матусю.
— Що ж вам дам їсти? Там, на полиці, є хліб; а грошей ваших мені не треба, бо одні даєте, а другі заходите і назад відбираєте, та ще й б’єте. Цар ваш такий великий та богатий, та посилає вас без хліба воювати? Станьте на лавку та досягніть з полиці богоня.
З хлібом стягнув з полиці й образ Шевченка, який був повернений лицем до стіни.
— Хліб бери, а образ віддай мені, то моїх синів. Такі, як ви, здоймали його з-під образів, кинули до землі і казали мені толочити по нім. Я його сховала в пазуху, а вони кроїли тіло пугами, що й не пам’ятаю, коли пішли з хати.
Вихопила Шевченка з рук, поклала в пазуху.
— Можете мене отут і зарізати, а образа не дам. Той молоденький козак, що так її гарно просив увійти в хату, приступив до неї, поцілував у руку і сказав:
— Матусенько, я ж за свято Шевченка сидів довго в тюрмі. Хіба ж ви не дасте нам образа, щоб ми його привели назад до честі й поставили під образами?»
Лекторка д-р Міхаела Гербіл у своєму виступі під назвою «Тарас Шевченко – художник» відмітила мистецькі грані особистості Великого Кобзаря, що доповнює наше сприйняття його місця та ролі, не лише в українській культурі та літературі, а й в світові: «Тарас Шевченко — художник не є менш важливим ніж Тарас Шевченко — поет. Однак цей вимір його творчого генія або залишався поза увагою критиків або ж був затьмарений його літературною творчістю, зокрема лірикою, що призвело до неповного сприйняття багатогранної особистості того кого називають Кобзарем української нації. Лише в останнє десятиліття 20 століття його мистецькі твори почали привертати особливу увагу фахівців і широкої громадськості, отримувати ґрунтовний та компетентний аналіз з боку мистецтвознавців, іншими словами здобувати належне визнання. Тараса Шевченка вважають засновником критичного реалізму в живописі, одним з найталановитіших митців у техніці офорту того періоду. Талант художника проявився в Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас, – “Погруддя жінки”, датований 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалася творчість видатного художника. Мистецька спадщина Тараса Шевченка в галузі образотворчого мистецтва протягом трьох десятиліть 1830 -1861 роки налічує понад 1200 робіт більшість із яких тематично пов’язані з Україною, Росією та Казахстаном. Широка палітра художніх жанрів — портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, пейзажі, малюнки зображень історичних пам’яток — свідчать про різноманітність зацікавлень українського художника. На завершенні хочу зачитати із щодинника Шевченка, цитую: «Серед усіх витончених мистецтв зараз мені найбільше подобається гравюра. І не без причин. Бути хорошим гравером означає бути поширювачем краси та освіти в суспільстві. Це означає поширювати світло істини. Це означає бути коресним людям і приємним Богові. Це найприкрасніша, найпишніша професія гравера. Скільки прикрасних творів, доступних лише багатим, лежали б лише у темних галереях якби не існувала твоя чудотворна стамиска. Покликання гравера це Божествне покликання!»
Далі відбувся перегляд документального фільму, присвяченого життю та діяльності Шевченка, із серії, створеної продюсером Акімом Галімовим. Після цього виступив український драматург Костянтин Соловієнко, який представив кілька фрагментів із постановки вистави «Шевченко 2.0» Харківського національного академічного театру. Захід, присвячений Великому Кобзареві, завершився зворушливим поетично-ліричним моментом, підготовленим вокальним гуртом «Maльви» у супроводі Володимира Альбула, під час якого звучали вірші Тараса Шевченка та пісні на його слова.
Захід проведений Клузькою філією СУРу відбувся у контексті відзначення впродовж березня місяця 2026 року 212-ї річниці від Дня народження Тараса Шевченка у всіх філіях Союзу українців Румунії, а також в школах, де викладається українська мова, в інших наукових, культурних та культових закладах та біля пам’ятників Великому Кобзареві, встановлених у містах та селах Румунії.
