У Клужі відсвяткували 165-ту річницю з дня народження Івана Франка

30 жовтня українська громада міста Клуж-Напока відсвяткувала в режимі онлайн 165-ту річницю з дня народження Івана Яковича Франка

România Internațional, 18.11.2021, 07:20

30 жовтня українська громада міста Клуж-Напока
відсвяткувала в режимі онлайн 165-ту річницю з дня народження Івана Яковича Франка
(1856-1916) – талановитої та діяльної особистості, що на думку багатьох «після
Шевченка був найвидатнішою постаттю в українській літературі та культурі».
За величезний обсяг знань його називали «академією в одній особі», відносили
до «найґрунтовніше освічених та найкультурніших письменників усієї
Слов’янщини», а за працьовитість і глибину мислення величали «титаном думки і
праці».

У вступному слові пані доктор-лектор Михаєла Гербіл,
підкреслюючи вражаючий обсяг інтересів Івана Франка, перерахувала галузі, в
яких він плідно працював: поезія, проза, драматургія, перекладання, етнографія та
фольклористика, історія, філософія, соціологія, економія, журналізм та
громадсько-політична діяльність. З уваги на таке різноманіття говорити про досягнення
і здобутки Івана Яковича можна багато. Але на цьогорічному заході організатори
детальніше розглянули лише декілька аспектів його, ще не до кінця вивченого,
спадку.

«Цей захід організовано Союзом українців Румунії у
партнерстві з відділом української мови та літератури, що діє при Департаменті
слов’янських мов Філологічного факультету Клухького Університету імені
Бабеша-Бойоя» – зазначив голова місцевої філії Союзуукраїнців Румунії Іван Гербіл.
Він також вказав на вражаючу кількість літературних та наукових робіт Франка,
що стали основою понад 100 томної збірки всіх його творів. Його доробки в
поезії, прозі, драматургії чи перекладах можна вимірювати кількістю томів, в
які їх зібрали. До того ж деякі зі своїх робіт Франко написав польською,
німецькою, російською або болгарською мовами. Він перекладав європейських
та східних класиків різноманітних жанрах з 14 мов світу. Не менш вражаючою
є діяльність Франка на видавничій ниві, його діяльність як етнографа
чи науковця. «Величною є постать Івана Франка в українській літературі, історії
та культурі. Його ім’ям
названо Львівський університет і Київський драматичний театр, багато інших
установ освіти, науки, культури, премії в Україні та за кордоном,» – нагадав доцент
Іван Гербіл.

У документальній стрічці, переглянутій у продовжені
заходу, було коротко оглянуто життєвий шлях Івана Яковича та перераховані
найбільші його твори і здобутки на літературному та громадському поприщі.
Видатний літератор і вчений почав свою кар’єру з оповідей про життя бориславських нафтовиків, які приносять
йому «скандальний успіх». Пізніше в поєднанні з його активною громадською
позицією це веде до тяжких звинувачень та декількох арештів протягом життя.
Зате зусилля для розвитку української літературної мови і культури були
помічені не тільки у колі колег по перу. За видатні заслуги в галузі філології
Харківський університет у 1906 році присвоїв Франкові почесний ступінь доктора
російської словесності. А в 1916 Російська Академія наук присуджує премію за
працю «Студії над українською народною піснею».

Першу доповідь «Іван Франко та проблеми європеїзації
української літератури в кінці 19 ст і на початку 20 ст» зачитала студентка
другого курсу Дениса Козачук. Вона виділила: «Працюючи в багатонаціональній
державі (Австро-Угорщині), Франко більше ніж будь-хто з інтелектуалів свого
часу вніс вклад в процес європеїзації, тобто в процес інтеграції української
літератури в європейський культурно-літературний контекст, за допомогою
досліджень, наукових та популярних розвідок, оглядів або перекладів, що були опубліковані
в ряді німецьких, польських, словацьких або українських журналів.» Цей процес
помітно підсилився після отримання Франком звання доктора Віденського
університету. Видатні європейські вчені посилалися у своїх працях на його
дослідження в різноманітних галузях науки. Допомогла і особиста інтеграція у
столичне культурне товариство того часу. Його співпраця, листування з
відомими європейськими митцями та видавцями вказують на європейський резонанс
літературної праці Івана Яковича та його перекладів з інших мов українською.
Протягом довгих років і щонайменше на трьох мовах (українською, польською,
німецькою), якими володів вільно, Франко ознайомлював і пояснював колегам та
широкому колу європейців ті літературні процеси, які відбувалися в українському
суспільстві, вказував на їхню відмінність від польських та російських. Та
основним своїм завданням І. Франко все-таки вважав популяризацію української
літератури. Його зусилля стали вершиною багаторічного процесу українських
митців, які в плані європеїзації займалися перекладанням світових авторів на
українську, а також українських творів на інші мови світу. «Неоцінений вклад
Івана Франка в літературну сферу поряд з його громадською активною позицією,
підняли митця на рівень видатних діячів епохи реалізму і не тільки» – завершила
студентка свій виступ. Наглядною демонстрацією ліричної майстерності Франка
стали декілька його творів, які на мові оригіналу та в перекладі на румунську
зачитали студенти українського відділення та доцент Іван Гербіл.

Робота пані доктора-лектора М.Гербіл «Образ Каїна в
інтерпретації Івана Франка та Джорджа Байрона» була порівняльного характеру. «В
інтерпретації Каїна у світовій літературі означилися дві тенденції: одна група
письменників зображала Каїна як великого злочинця…, а інша – … як бунтаря,
що постав проти Бога. Іван Франко знайшов для розкриття цієї теми свій шлях,
змалювавши складну еволюцію особистості» – зауважила доповідач. Франко
перекладав Байронового «Каїна», в якому головний герой, опинившись перед
вибором любов чи знання добра і зла, вибирає знання. Бо у знанні він вбачав
дорогу до щастя. У Франка Каїн, на думку доповідачки, поступово приходить до
інших висновків. Каїн усвідомлює, що «знання добра і зла само по собі не є ані
добрим ані шкідливим» і тільки «любов до ближнього може поєднати знання і життя
у корисний для людства спосіб». У висновках пані Гербіл підкреслила: «…Використавши біблійний матеріал і скориставшись байронівською літературною
традицією, Франко створює полотно широкого ідейно-філософського узагальнення зі
своєю оригінальною інтерпретацією, що збагачує багатовікову і складну історію
цього героя світової літератури.»

На завершення заходу слово взяв пан доцент Іван Гербіл і
зачитав декілька цікавих та маловідомих фактів особистого і загального характеру про
Івана Франка. А їх можна налічити немало, як і здобутків на національному та
світовому рівні. Не дивлячись на широку популяризацію Івана Франка навіть в
найтемніші періоди нашої історії, його доробок ще не вивчено і не осмислено до
кінця. Ми, наприклад, майже зовсім не знаємо Івана Франка як політика та автора
політичних програм перших українських політичних партій, тощо. І навіть те, що
ми вивчали, потребує переоцінки. «Франко з його галичанством, інтегрованістю в
європейський контекст, суперечливістю, парадоксальністю, драматизмом його
світоглядної еволюції, поліглотством, багатогранністю ніби випорскував із будь-яких
рамок. Він недооцінений, з огляду на його складність, колосальну спадщину, яку
складно одразу всю опанувати. Він змінювався, визнавав помилки, рухався», -
каже франкознавець Богдан Тихолоз, директор Львівського національного
літературно-меморіального музею, який називають «Дім Франка». Але незважаючи на
ніщо «це людина, яка все життя працювала на українську культуру та ідею.» Пан Б.Тихолоз
наголошує: «Сучасна, сильна Україна без Франка, без його інтелекту, світогляду,
без його художніх осягань – неможлива» і з ним важко не погодитися.

(Автор: Ольга Сенишин)