130 річниця від народження Максима Рильського

Захід «130 років від народження поета М.Т.Рильського»  відбувся 14 червня на факультеті слов’янських мов Університету імені Бабеш-Бояї

Христина Штірбець, 14.08.2025, 08:00

Захід «130 років від народження поета М.Т.Рильського»  відбувся 14 червня на факультеті слов’янських мов Університету імені Бабеш-Бояї, відділі української мови та літератури, який є багаторічним партнером постійного організатора та фінансового спонсора – Союзу українців Румунії. Творчість Максима Рильського (1895-1964) – поезії, переклади, публіцистику – вивчають через її виняткову цінність для української літератури та культури. Його поезія вирізняється «глибиною думки, красою форми та багатством тем», а сам Рильський є визначним майстром слова, перекладачем та інтелектуалом.

Розпочалася подія гімнами Румунії та України, після чого голова Клузької філії СУР пан І.Гербіл надав слово студентці 3 курсу Андреї Цудік. Свою роботу румунською «Життя та творчість Максима Рильського» вона розпочала словами: «Присвятивши понад півстоліття свого життя українській літературі, Максим Рильський залишив по собі багату й різноманітну літературну спадщину, що постала на основі класичної літератури та українського фольклору.» Після опису сім’ї та юнацьких років життя, студентка звернула увагу на перші успішні поетичні спроби молодого творця, його приналежність до руху неокласиків, «члени якого зазнали переслідувань з боку офіційної критики за декаданс і невтручання в проблеми соціалістичного життя». Після арешту і допитів на початку 30-их, відчуваючи загрозу життю, Рильський творить сумнівної якості поезії, що відповідають запитам того часу. За оду, присвячену Сталіну, його у 1943 році нагороджйють Державною премією СРСР. Тим не менше нагляд і тиски не зникають. «З одного боку, радянська критика звинувачувала його у відсутності ідей, а з іншого – діаспора дорікала йому за брак патріотизму,» – зазначила доповідачка. Лірика Рильського зазнала своєрідного розквіту в другомі і третьому періоді його творчості: післявоєнний період та період зменшення політичних гонінь після смерті радянського диктатора Сталіна. У підсумку дівчина виділила: «Хоча за умов тоталітарного режиму його творчість зазнала певного ідеологічного спотворення, Максим Рильський залишається в історії української літератури як поет краси й людяності, справжній майстер довершеної поетичної форми.»

Свою роботу «Максим Рильський – класик української літератури 20 століття» студентка 2 курсу Анастасія Федурян розпочала відомим віршем Рильського «Мова» (1956), який став символом культурного та національного самоствердження українців у часи політичної відлиги у 60-і роки. Доповідачка, оглядаючи всю поетичну спадщину Рильського, нагадала про переломний етап у його творчості, який припадає на період одразу по арешту 1931 року. Тоді Максим Тадейович «проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів». Студентка наголосила: «Його творчість поділилась на два річища – офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.»  Та все таки, на її думку, вартими уваги є патріотична лірика Рильського періоду Другої світової війни та повоєнні твори, в яких відображається настрої та напрямки періоду певного культурного відродження – так званої «відлиги». На завершення дівчина підкреслила: «Багатогранна спадщина видатного поета, майстра художнього перекладу, літературного критика, літературознавця і фольклориста піднесла сучасне українське письменство на вершини світової класики.»

Документальний фільм із серії «Гра долі» про М.Т.Рильського доповнив портрет митця цікавими деталями з його дитинства, оточення, першого знайомства та довічної закоханості у майбутню дружину. «Майбутній доктор філологічних наук, перекладач із 30 мов, учений-енциклопедист, академік основний вантаж освіти виніс самотужки,» – було виділено там. Також йшлося про важкі випробування радянського часу: в 30-ті роки та у післявоєнний період, коли Рильського об’явили «буржуазним націоналістом» й вилучали його твори із бібліотек та шкільних підручників. Не легка життєва дорога, лихоліття відобразилися на його роботі і підірвали здоров’я поета, який, тим не менше, продовжував працювати до кінця життя, не дивлячись на важку хворобу, що завдавала постійних страждань.

«Особливості лірики Максима Рильського» була тема доповіді доктора-лектора української філології Міхаєли Гербіл, яку вона розпочала переліком творчого здобутку цього митця: «Рильський видрукував за своє життя 35 книжок поезії, з яких 31 книжка лірики і 4 книжки ліро-епічних поем. Крім того, він переклав із 13 мов понад чверть мільйона рядків поезії; автор кількох книжок статей, редактор незчисленної кількости різних поетичних та етнографічних видань». Далі викладачка наголосила на тому, що Рильський «увійшов у світ ліричної творчости життєлюбом, закоханим у всі прояви життя, з його головними скарбами любови, краси і волі». До багатого переліку мотивів його творів відносять любов до природи рідного краю та її злитність із людиною у пейзажній ранній ліриці, любов до Батьківщини та тему ролі митця у житті суспільства, яка стає однією із лейтмотивів його творчості. Ставлення до рідної мови було важливим аспектом цієї проблеми. «Особливе місце в українській поезії займає інтимна лірика М.Рильського. Весь спектр почуттів: від зародження кохання до глибокої і сильної любові – знайшли своє художнє втілення у його віршах,» – додала доповідачка. Завершуючи виступ, пані М.Гербіл зазначила: «У 20х роках М.Рильський сказав про себе: «Сучасність заговорила». Його поезія справді була завжди актуальною, найкращі її зразки зберігають свою сучасність і сьогодні, коли Україна, яку він так любив, переживає новий етап свого національного відродження.»

Найкращим підтвердженням майстерності слова та римування на літературних заходах стає художнє зачитування творів чи уривків. Першою життєствердний ліричний вірш «Молюсь і вірю» зачитала остання доповідачка, пані М.Гербіл. Далі вірш «Спасибі», присвячений хліборобам, та короткий його опис зачитала Тетяна Захарова із Харкова. Чудові зразки любовної лірики автора процитували Тетяна Ширяєва із Дніпра (юнацький вірш «Моїй Леонорі»), Олена Пономарьова із Харкова («Яблука стиглі, яблука червоні»), Галина Котова із Херсона («Моя царівна»), а також інші. Наші постійні гості Любов Крючковенко зачитала «Біжать отари», Діана Міловідова – «Несіть Богам дари», Лідія Гливіч – «На білу гречку впали роси» тощо. Присутні на зустрічі стали його учасницями, зачитавши найвідоміші зразки сонетної й пейзажної лірики, ранні та зрілі твори Рильського. Відчувалося як ніжні описи зачаровують слухачів, а мелодика і ритм поезій переносять до доброго періоду шкільного навчання, до милих нашим серцям місць дитинства і юності. Це незабутнє враження від правдиво майстерних ліричних творів М.Т.Рильського підкреслило його приналежність до когорти найкращих представників української літератури.