Mnemonics на Венеціанській бієнале
Проект Mnemonics, який представляє Румунію на 16-му випуску Міжнародної архітектурної виставки - на Бієнале ді-Венеція, являє собою дитячий простір, в якому можуть опинитися всі румуни середнього віку.
Ana-Maria Cononovici, 29.05.2018, 03:38
Ірина Гудане, Ралука Сабеу, Роксана Поп, Ромео Кук, Міхай Георге та Влад Томей … хотіли побавитись. І тому, що вони пригадали, як вони бавились …колись в стиснутому просторі між будинками, реалізований ними проект ідеально відповідає цьогорічній темі Венеціанської бієнале: Freespace. Вони представляють і тепер Румунію на цій престижній події. Слід також зазначити, що це вже 16-та Венеціанська бієнале, а тема Freespace – є щедрістю духу і тим сенсом людства, що міститься в архітектурі. Проект Mnemonics, який представляє Румунію на 16-му випуску Міжнародної архітектурної виставки – на Бієнале ді-Венеція, являє собою дитячий простір, в якому можуть опинитися всі румуни середнього віку.
Ірина Петра Гудане, один з учасників проекту, розповіла нам, як потрапив проект Мнемонікс на Бієнале: «Міжнародна архітектурна виставка у Венеції є однією з найбільших подій у світі архітектури, а для Румунії це престижна участь, яка повторюється щороку як на Бієнале мистецтва, так і на Бієнале архітектури. У цьогорічній участі Румунія представляє проект Мнемонікс, дуже дорогий нам, авторам, тому що ми зібрали спогади дитинства і зробили аналіз історії урбанізму і архітектури в Румунії, через колективну пам’ять та спогади кількох поколінь, дітей, дорослих, які виросли в містах, в просторі між будинками, і таким чином, ми відповідаємо на рамкову тему цьогорічного Freespace, вільного простору. Виставка Румунії у Венеції фактично має дв простори. Йдеться про павільйон Румунії у Джардіні делла Бієнале, де ми намагаємося реалізувати сценографію простору між будівлями міст в Румунії, нагадуючи в деякій мірі про тамтешню ситуацію, а інший простір це виставка в галереї Румунського інституту культури в Венеції, набагато менший простір про сходи будинків у будь-якій будівлі міста в Румунії.
Влад Томей приєднався пізніше до проекту, як він розповів нам, прийшовши з іншої сфери: Що мені здалося незвичайним, що це, насправді, одна з перших виставок, яких я бачу, і яка мені здається простою, легко зрозумілою для багатьох глядачів. Це виставка, спроектована та стилізована як простір між будівлями.
Ми запитали Ірину Петру Гудане, що можуть побачити відвідувачі: «Павільйон був перетворений, має два важливих компоненти, це стіни павільйону, що є дослідженням урбанізму, маємо на увазі фасади будівель, що окреслюють отой простір у нашій пам’яті. Ми проходимо через кілька десятиліть архітектури та аналізуємо розвиток архітектурної мови за допомогою якої ми пояснюємо чому місця виглядають так, і що в цих місцях є елементи, які ми всі пам’ятаємо. Можемо сказати, що ми є провокаторами пам’яті, мнемоніксами того, що ми говоримо Це означає, що відвідувачі можуть увійти в павільйон і матимуть загальне уявлення про містобудування. Вони мають можливість взаємодіяти з цими предметами, поміщаючи їх в часі і просторі, і дуже цікаво те, що ця хронологія, яку ми пропонуємо завершується запитанням про майбутнє, запитання, яке було поставлене дітям в рамках майстер-класів, організованих співробітниками нашої асоціації «Про архітектуру», а потім ми бачимо погляди дітей про майбутні будівлі в Румунії. У своїх малюнках вони зробили це з максимальною уявою та творчістю.
І Влад Томей додав: Коли я побачив малюнки дітей, у яких закликали їх уявити собі будівлі майбутнього, я спонтанно вирішив, що буду жити в такому будинку, тому що це будинки навколо яких є ігрові майданчики та всілякі абсолютно геніальні та цікаві елементи, які вони придумали з власної ініціативи. Навіть якщо це тема запропонована дитиною, дуже важливо розглядати її як вихідну точку, як перспективу. Що ми можемо зробити, і як ми можемо перетворити громадські простори в майбутньому».
Що стосується виставки Влад Томей додав, що крім фасад ще одним важливим елементом є дитячі ігри: Важливим елементом є ігри. Про це ми говорили у проектній документації, що, можливо, є найбільш знаковим зображенням просторів. У пам’яті кожного з нас є діти, які граються перед будинком або навколо нього та уявляють собі деякі світи, хоча самі простори порожні .
Щаслива зустріч, сповнена думок про дитинство та ідею свободи, яку сприймають діти, що граються між будинками, створюючи чарівний простір, де б вони не були.
