Безкоштовне таксі
“Жоден жест доброти, навіть найменший, не даремний!“ – так звучить вислів Езопа, використаний як мотто для гуманітарного проекту, проведеного в Бухаресті.
Ana-Maria Cononovici, 02.12.2014, 11:15
Жоден жест доброти, навіть найменший, не даремний!“ — так звучить вислів Езопа, використаний як мотто для гуманітарного проекту, проведеного в Бухаресті. Алекс Бобеш вже більше року допомагає людям з медичними проблемами діставатися туди, куди їм необхідно. Точніше, пропонує бажаючим безкоштовне таксі.
І якщо ви запитаєте: “А чому безкоштовно?“, то на веб-сторінці проекту Апекс Бобеш розкриває свій намір стати винятком добре відомому прислів’ю “За все в цьому світі треба платити“. Це безкоштовна послуга, створена з наміром продемонструвати, що й ми можемо допомогти, не очікуючи за це матеріальних вигод, особливо коли люди, яким ми допомагаємо, знаходяться в скрутній медичній та фінансовій ситуації. Безкоштовне таксі є добровільним жестом допомоги тим, хто дійсно потребує безкоштовного транспортного засобу.
Ми запитали Алекса Бобеша, засновника проекту “Безкоштовне таксі“, як з’явилася ця ідея: “Ідея прийшла мені спонтанно, будучи свідомим про проблеми осіб з обмеженими можливостями, коли йдеться про транспорт. У той же час, переживши цей досвід зі своєю мамою, коли їй потрібен був медичний транспорт, я усвідомив, що людям потрібна допомога, тому що влада не втручається на цьому рівні, тож я вирішив особисто залучитися до розв’язання цією проблеми. Я розпочав цей проект у 2013 році, на початку посередництвом веб-платформи, через онлайн-рекламу. Так я знайшов людей з обмеженими можливостями, які зазнавали труднощів у подоланні дороги до лікарні чи клініки, коли їм потрібно було зробити аналізи чи коли вони були запрограмовані на консультацію в медичні центри. Я почав допомагати їм добровільно, вони мені телефонували, я допомагав їм, як міг, і завдяки медіатизації проекту з часом я став досить відомим. На початку люди були досить стриманими через те, що проект належав фізичній особі, а не владі, але з часом, завоювавши їхню довіру через надану допомогу, вони почали ставитися до нього із захопленням. Я вже давно втратив послідовність людей, яким допоміг. В різні інтервали часу вони повертаються знову за допомогою, дуже багато людей приїздить з-за меж Бухареста і телефонують мені. Можу сказати, що залишилося приблизно 20-30 осіб, які телефонують мені часто“.
Алекс Бобеш підтримує цей проект із власних коштів, але прихильники можуть дізнатися із веб-сторінки різні способи фінансової участі в проекті. Проте не знайшлося багато людей, бажаючих допомогти добровільно, як розповів нам наш співрозмовник, а він не хотів, щоб до нього приєднувалися люди, які не розуміли мети цього проекту: просто-напросто допомогти. Тож безкоштовне таксі діє лише в трьох Бухарестських кварталах: 2, 3 і 6. Чому? “Тому що я єдина людина, залучена в цей проект, і завдяки незадовільній дорожній інфраструктурі та заторів ні для мене, ні для людей, яким я допомагаю, не було б ефективним, якби я пересувався б з одного кутка Бухареста в інший. Це тривало б занадто довго і не було б зручно ні для кого. Час, який я присвячую цьому проекту, відрізняється з дня на день через те, що відрізняються попит і відстані. В день я можу допомогти 2-3 особам“.
Транспорт здійснюється особистим автомобілем, без жодного надпису. І засновник цього проекту не є таксистом, а лише людиною, яка запропонувала собі допомагати. Проблема транспорту серед осіб з обмеженими можливостями чи іншими медичними проблемами є дуже серйозною і є справжнім кошмаром для переважної більшості. Ми запитали нашого співрозмовника, чого він навчився від проведення цього проекту: “В першу чергу, люди повинні б навчитися бути більш солідарними з іншими, особливо з особами, які страждають від обмеження можливостей, тому що вони знаходяться в несприятливих умовах з багатьох точок зору. Транспорт є лише однією з серйозних проблем, з якими вони стикаються. Я чув дуже багато драм від тих, яким я допоміг. І ми повинні бути свідомими того, що можемо полегшити життя цим людям, які дуже часто живуть в стражданнях. У їхній ситуації допомога надзвичайно важлива. Є дуже багато історій, які мене дуже вразили. Найсвіжіша історія однієї матері з обмеженими можливостями, яка мала дуже серйозні проблеми опорно-рухового апарату. Вона не могла самостійно пересуватися, а її син, який щодня відвозив її до клініки, мав теж проблеми, але іншого роду, не опорно-рухового. Щоранку він ніс її на руках приблизно 3-4 км до клініки, обидва знаходилися в дуже важкому стані, і мене дуже вразило те, що син зі своїми проблемами був свідомий, що мати повинна потрапити до клініки. Він ніс її на руках влітку чи взимку, день у день кожного ранку.”
На відміну від таксистів, наш співрозмовник зізнався, що долає втричі більшу відстань тоді, коли комусь допомагає. Це тому, що вирушає на запит з місця, де він знаходиться, їде до місця, де проживає людина, яка просить в нього допомоги, довозить її до місця призначення, після чого відвозить назад. Через це й витрати є високими.
На веб-сторінці TaxiGratis.ro можна дізнатися, яким чином можна підтримати цей проект, адже він включає в себе різні витрати, від проживання і дизайну веб-сторінки, просування в онлайн-середовищі, пального, автомобільних запчастин, які необхідні частіше, ніж зазвичай, через те, що дороги в Бухаресті дуже погані. Окрім цього, Алекс Бобеш бажає розширити проект, і для цього необхідні принаймні два автомобіля для кожного кварталу, щоб змогти допомогти якомога більшій кількості людей. А потім було б необхідне просування проекту в лікарнях, поліклініках, по під’їздах будинків: плакати, рекламні матеріали. Не можемо завершити передачу, не згадавши один із закликів на веб-сторінці проекту: “Тому що проекту потрібні такі люди як ти, щоб вижити, ми дякуємо, якщо ти розповсюдиш далі наше повідомлення“.
