День ненасильницького спілкування – в Яссах
Цієї осені Ясси відзначили Міжнародний день ненасильства, заснований Організацією Об'єднаних Націй в пам'ять про Махатму Ґанді, одного з найбільших у світі борців за мир.
Ана-Марія Кононовіч і Василь Каптару, 26.11.2024, 06:29
Цієї осені Ясси відзначили Міжнародний день ненасильства, заснований Організацією Об’єднаних Націй в пам’ять про Махатму Ґанді (1869-1948 рр.), одного з найбільших у світі борців за мир. Кілька фасилітаторів програм ненасильницького спілкування запропонували безкоштовні семінари для дітей і дорослих.
Фасилітаторка програм ненасильницького спілкування Лавінія Попеску, одна з організаторів заходу, розповіла: «Щороку ми святкуємо день народження Махатми Ґанді, борця за мир у всьому світі. І ми відзначили цю подію, пропонуючи громадськості ознайомчі семінари з ненасильницького спілкування. Ці семінари пропонуються безкоштовно, ми запрошуємо людей вибрати тему, яка резонує з ними. Є кілька фасилітаторів, які об’єднали свої зусилля, щоб донести цю ідею до якомога більшої кількості людей, адже інструменти ненасильницького спілкування допомагають покращити стосунки, а кращі стосунки сприяють покращенню якості життя.»
Лавінія Гріцку особисто відчула покращення у своїх стосунках з оточуючими після того, як навчилася технікам ненасильницького спілкування. Вона також була фасилітатором на заходах до Дня ненасильницького спілкування, організованих в Яссах і розповіла. “Були майстер-класи як для дорослих, так і для дітей. Дитячі майстер-класи проводили двоє наших колег, які також багато років працюють в освіті і мають досвід. Я думаю, що важливо, щоб кожна людина, яка стикається з ненасильницьким спілкуванням, хоч трохи усвідомлювала, як воно змінює її життя і як вона помічає менший чи більший вплив на їхню повсякденність.”
Наша співрозмовниця зазначила, що дуже часто ми схильні нав’язувати свою точку зору, а завдяки ненасильницькому спілкуванню ми могли б зрозуміти, що часто хочемо того ж, що й інші, але застосовуємо різні стратегії. Лавінія Попеску наводить подробиці: “Наведу приклад назви семінарів з тих, що ми проводили: “Слова, які нас зближують” – семінар для дітей. Діти вчаться визначати свої емоції, потреби і використовувати слова, які ведуть до мирного і продуктивного діалогу. Інший майстер-клас – “Сила слова “ні”, про те, як встановлювати здорові кордони і поважати одне одного. Ще один воркшоп називався “Емпатія шакала”, воркшоп, який презентувала я. Він для тих, хто більш просунутий у ненасильницькому спілкуванні, тому що вони вже знайомі з тим, що означає захисна або агресивна позиція і, як перетворити її на покращений діалог, бути самим собою і наближатися до справжнього зв’язку. Ми часто думаємо, що ми емпатичні, коли спілкуємося з іншими, але насправді ми поводимося агресивно або захисно у спілкуванні з ними. Ми можемо давати поради, вважаючи, що допомагаємо тому, з ким щиро розмовляємо, або можемо відволікти увагу на себе, наводячи особистий приклад, вважаючи, що це допоможе.”
Лавінія Попеску розповіла про воркшоп “Емпатія шакала”, пояснивши, що вона працює з двома персонажами, шакалом і жирафом, де жираф – це персонаж, який співпереживає, а шакал – персонаж, який завжди нападає. Виявляється, коли ми нападаємо, це означає, що наша потреба найчастіше незадоволена і, якщо ми ведемо непродуктивний діалог з людиною, яка нападає, ми можемо поспівчувати їй, спробувати зрозуміти, яка потреба стоїть за таким ставленням. І якщо ми прийдемо на підтримку цієї “справи”, вона може перетворитися на жирафу, тому що бачить, що з нею рахуються. “Шакаляча емпатія” передбачає бачення того, що стоїть за цим ставленням, звісно, з повагою до особистих кордонів.
Петронела Раду, фасилітаторка ненасильницького спілкування та тренерка-наставниця у відомій міжнародній організації, розповіла про свою роль у воркшопах: “Основним кроком або першим кроком їхнього насильницького спілкування буде спостереження за моїми почуттями, моїми думками, моїми потребами, потім усвідомлення та розуміння того, що мені потрібно і звернення з проханням до іншої людини, враховуючи як мої почуття, так і почуття іншої людини. Щодо того, як ми беремо до уваги іншу людину, то здається, що це буде легко, ось так, на перший погляд, але це потребує практики. Потрібна увага. І з практикою, увагою, волею і бажанням це можливо. Це вправа, яка не діє як панацея чи пігулка. Це довготривала вправа. Практично це вправа з самим собою. І я думаю, що одним із викликів життя є саме робота над самим собою. І якщо це так, то, відштовхуючись від послання, яке говорить сам Ґанді: «Будь тією зміною, яку хочеш побачити в світі», зрозуміло, що саме з кожного із нас починаються зміни, саме з нас починається ненасильницька комунікація, саме з нас починається гармонія, саме з нас починається злагода.”
Для гармонійного життя потрібно хоча б спробуємо бути більш уважним до того, як ми спілкуємося!
