«Домашні» візити
Костін Мілітару є лікарем-терапевтом, спеціалізовании у зменшенні ризиків, що асоціюються із вживанням наркотиків.
Corina Sabău, 22.07.2014, 02:57
Костін Мілітару важко погоджується дати інтерв’ю, а коли, нарешті, погоджується, робить все можливе, щоб створити враження, що його діяльність абсолютно нормальна. Він лікар-терапевт, спеціалізований у зменшенні ризиків, що асоціюються із вживанням наркотиків. Замість того, щоб працювати в медичній системі, яку вважає корумпованою, він вирішив співпрацювати з неурядовими організаціями.
Вже 10 років як він співпрацює з Румунською асоціацією Анти-СНІД та 3 роки з організацією «Samusocial», яка пропонує собі допомагати бездомним особам з Бухареста. Тож вранці він зустрічається із залежними від наркотиків, а ввечері швидка допомога «Samusocial» патрулює вулицями столиці, а лікар Костін Мілітару спиняється в місцях, де вважає, що потрібна допомога. Тому що допоміг багатьом безпритульним людям, він заробив собі репутацію «лікаря бомжів». Коли він прибуває, люди виходять з каналів, знаючи, що отримають допомогу та гарячу їжу. Як розповідає Костін Мілітару, ця діяльність повна переваг: «У тебе є можливість бачити місто і говорити з людьми, що неможливо отримати, працюючи в кабінеті. Я підходжу до людей і звертаюся до них. Мені пощастило отримати дуже добру підготовку та дуже добру команду. Наша команда займається цим із задоволенням. Із безпритульними людьми ми дуже багато жартуємо. Коли ти йдеш до змерзлої людини з гарячим супом, ще й даєш їй спальний мішок та черевики, ніхто не каже: «Я не хочу з тобою говорити».
Із 2004 року, відколи працює з Румунською асоціацією Анти-СНІД, Костін зустрів понад 20 тисяч споживачів наркотиків, співпрацював з Міністерством охорони здоров’я та розробив програми по зменшенню ризиків, асоційованих із вживанням наркотиків. Вважає себе щасливчиком, якому випала нагода зробити це, і каже, що робота зі споживачами наркотиків дуже допомогла йому у підготовці. Допомогла йому як лікарю, так і як людині. Проте він зіткнувся і з труднощами: «У 2004 році, коли я почав працювати, наша робота не була узаконеною. Цей вид втручання по зменшенню ризиків, асоційованих із вживанням наркотиків, певним чином протистає поняттю антинаркотичності. Ми намагаємося зменшити ризики, на які наражають себе споживачі наркотиків. Звідси й виникли проблеми з поліцією, тому що потрібно було пояснювати, що ми не робимо нічого незаконного. Ми боролися, щоб ввести в законодавство поняття «harm reduction» (зменшення шкоди). Дуже великою проблемою був брак коштів. Ці програми розпочалися у 2004 році з коштів Глобального фонду боротьби зі СНІД-ом, туберкульозом та малярією, ці гроші надходили до приєднання Румунії до Євросоюзу. Після вступу ніхто не дав жодного гроша і румунська держава зобов’язалася продовжувати й далі програми Глобального фонду боротьби зі СНІД-ом, туберкульозом та малярією з власних коштів. Але й зараз ми діємо все на міжнародних коштах».
Якщо на початку споживачі наркотиків сторонилися лікаря, то протягом 3 років діяльності Костін Мілітару разом зі своєю невеличкою командою вже надав допомогу та консультації понад 7 тисячам людей віком від 6 до 75 років. Проте Костін Мілітару не обмежився лише роботою з безпритульними людьми та споживачами наркотиків. Нещодавно, подавши резюме до Програми розвитку Організації Обєднаних Націй, він був відібраний для проведення тренінгів у в’язницях. «Це було увінчання десяти років роботи з уразливими групами. Я побував у 16 в’язницях Румунії і працював з понад 200 в’язнями в останні 5 місяців. Міг би сказати, що я мав з ними розмову як із друзями про те, що означає правила у суспільстві. І вони були дуже здивовані, тому що не знали базових речей. Наприклад, вони не знали, що існують певні правила між чоловіком та дружиною, які відрізняються від правил, які ти застосовуєш із друзями. Ми розмовляли про те, що означає відповідальність, про ризики, про причини, які спонукають нас робити певні речі. І темою найцікавішої розмови була адаптація уявлення, яке вони мають про суспільство, в яке потраплять, з реальним образом суспільства».
Після 10 років діяльності Костін Мілітару знає кожну вулицю з найбідніших районів столиці Румунії. Іноді його колишні пацієнти, безпритульні чи колишні в’язні, впізнають його на вулиці і спиняють. Костін сподівається практикувати й надалі таким чином свою професію, тому що ненавидить ідею увійти в інституційну медичну систему, зіпсовану як лікарями, так і пацієнтами, та упереджені ідеї суспільства.
