Живий музей в монастирі Агапія
Агапія є одним з найгарніших монастирів, що розташовані на півночі Молдови. Монастир Агапія варто відвідати бодай один раз у житті.
România Internațional, 05.11.2013, 11:10
Агапія є одним з найгарніших монастирів, розташованих на півночі Молдови. Відомий своїми картинами, виконаними великим художником Ніколає Грігореску, та школою живопису, заснованою ним тут, а також своїми майстернями вишивання, монастир Агапія варто відвідати бодай один раз у житті.
Розташований в долині річки з такою ж назвою, у підніжжі гори Меґура поблизу м. Тиргу Нямц, оточений горами та прадавніми лісами, цей монастир є єдиним чернечим поселенням, яке носить назву “християнська любов”. Саме так перекладається його назва, яка походить з грецького “агапіс”. Монастир взяв для себе ім’я самотника Агапії, легенда про якого каже, що в IV столітті він звів дерев’яну церкву в двох кілометрах від теперішнього розташування. Ім’ям цього монаха були названі й гори, які оточували монастир, і струмок, і поселення в долині. Сьогодні в стінах монастиря проживає майже 100 черниць, а інші 240 проживають в монастирському селі. В одному зі старих будинків монастирського села, збудованого, здається, в XVII столітті, був відкритий цього року перший живий музей в Румунії.
Життя черниць можуть тепер побачити ті, кого цікавить, як живеться в монастирі. Паломники можуть відвідувати впродовж усього дня заселений та діючий монастирський будинок. Черниця Марія Джошану розповість, чому було відкрито цей унікальний в Румунії музей: ”Ми хочемо дати людям можливість пізнати дещо з чернечого життя. Відкриваючи одну з чернечих осель, ми даємо їм можливість побачити наживо, відчути пульс чернечого життя. Люди дуже зацікавлені і ми відкрили цю хату для відвідування на пропозицію тих, хто переступає наш поріг.”
Живий музей має 4 кімнати на першому поверсі та дві келії на цокольному поверсі. Якщо верхня частина будинку з плином часу зазнала різних змін, то цокольна частина збереглася незмінною. У будинку-музеї проживає 4 черниці. Черниця Марія розповість нам детальніше: “Це музейний комплекс, який складається з двоповерхового чернечого будинку та живих майстерень, тобто майстерні ткацтва та вишивання, майстерні пекарства та гончарства. Про будинок піклуються 4 черниці, вони займаються різною ручною роботою, специфічною нашому монастирю, виконують повсякденні чернечі обов’язки займаються відвідувачами, тобто відповідають на запитання, які ставлять їм люди, наприклад, про причастя, молитви, про чернече життя і, звичайно ж, що таким чином люди мають можливість зрозуміти, що таке чернече життя, яким воно є.”
Туристи можуть навчитися моделювати глину чи робити пиріжки разом з черницями. Проте гончарна майстерня є особливою. Стара майстерня, яка діяла до 1960 року, була сформована під керівництвом відомих майстрів гончарного мистецтва зон Ясси та Ботошань. Остання піч була розібрана 53 років тому, і для того, щоб заново відкрити майстерню, монахині навчилися цього ремесла від молодших ремісників. На церемонію відкриття були запрошені як теперішні вчителі, так і ті, хто навчав секретам глини черниць ХХ століття. Почесними гостями були двоє з тих, хто працював у знаменитій гончарній майстерні більше 50 років тому, — це ремісник Георге Смеріке, який досягнув поважного віку — 90 років, та Васіле Андрей.
Що сказали туристи про цей живий музей — дізнаємося від черниці Марії: “На перший погляд, більшість туристів була спантеличена, беручи до уваги назву музею: Живий музей. Це відносно нове поняття. Спочатку вони не розуміють, але ті, хто заходять всередину, особливо іноземці, дуже захоплені тим, що він унікальний: музей, відкритий на території монастиря. Цей музейний комплекс має й етнографічну складову, тут багато старовинних предметів, специфічних традиційному румунському господарству. Коли люди їх бачать, вони повертаються в минуле і більше цінують духовну й матеріальну спадщину, яку ми отримали від наших пращурів. Нас дуже радує, що люди відкривають красу чернечого життя, відображену в її матеріальному вимірі, тобто місце, келія, де проживають ченці. Ми почали проглядати плоди наших зусиль вже відтепер.”
Усі експонати живого музею були успадкованими від черниць, які проживали тут, чи були зібрані з господарств селян, які проживають довкола монастиря. Вони з радістю пожертвували килими, настінні килимки, інші старовинні цінні об’єкти, а ткацький верстат було привезено з повіту Сучава. Ткацтво на верстаті є ремеслом, завдяки якому черниці з монастиря Агапія стали відомими по всій країні. Все тут виконують дуже витончену вишивку. Найбільш вдалу вишивку черниць виставляють в Музеї сакрального мистецтва. Вхід до нього коштує приблизно 1 євро, а для учнів, студентів, пенсіонерів та людей з обмеженими можливостями діє 50 % знижка.
Минулого року в монастирі Агапія була знову відкрита постійна виставка Музею сакрального мистецтва та Меморіальний будинок “Александра Влахуци”.
