Лабіринт – посередині. Flowers Were Here

Носить захоплюючу назву: Лабіринт - посередині. Це проєкт, так званого, «Незалежного публічного мистецтва», який є результатом досить тривалої подорожі в часі, через дослідницькі роботи та спільний художній досвід трьох жінок з різних світів...

Ana-Maria Cononovici, 16.02.2021, 00:15

Носить захоплюючу назву: Лабіринт – посередині. Це проєкт, так званого, «Незалежного публічного мистецтва», який є результатом
досить тривалої подорожі в часі, через дослідницькі роботи та спільний художній
досвід трьох жінок з різних світів: Роксани
Дональдсон, художниці-візуалістки, Ани-Крістіни Іріан, дослідниці візуального мистецтва, та КрістіниБоднереску, відповідальної за перетворення записів та ідей перших двох на фільм, який був показаний на
фестивалі фільму та відео VKRS Бухарест.

Крістіна Іріан розповідає: «Це художній проєкт з громадянським відтінком, оскільки його метою є активно реагувати на потребу утримувати громаду разом у кризовий час та рятувати,
символічно, квіти, які були викинуті з ринку, перетворивши їх у витвори мистецтва. Я працювала безпосередньо з букетами квітів за походженням з ринку Матаке, отриманими від Роксани, за еволюцією яких я стежила більше місяця. З отриманих квітівя зробила вісім ляльок, яких назвала «Ляльки з Матаке», ляльки, які набули
рухомих форм, ніби-то вони танцюють. У другій частині проєкту я використалацих ляльок та їх контури, над якими додала так звану квіткову лірику. І зняла на відео весь цей процес перетворення букета
квітів».

Під час цього обміну квітами артистки здійснили перформанс, про якийви детальніше дізнаєтеся від Роксани Дональдсон: «Це художній проєкт, який ми задумали як зустріч людей з рослинами в
місті. Ми хотіли поговорити про життя людей та квітів, у цей період ізоляції,
породженої пандемією Covid 19. І ми хотіли побачити, як люди та рослини живуть
та витримують разом у містах. Виставка була натхненапокиненням квітів, вирощених дрібними місцевими виробниками, на ринках у листопаді 2020 року. Це було відправною
точкою, і звідси ми дійшли до фільму, а потім до ідеї створювати предмети мистецтва із сухоцвітів. Я є міждисциплінарним
візуальним митцем, мене завжди цікавило еко-мистецтво, рослинне мистецтво, і я хотілазайматися міждисциплінарним та концептуальним мистецтвом з рослинами. Завдяки «Лабіринту-посередині» я знайшла ідеальне вираження того, що мені цікаво висловити у
своєму мистецтві, а саме спілкування між нами, людьми та видами рослин. Ми
почали з жесту повстання, разом з Ана-Крістіною Іріан здійснили
перформанс, який полягав у зустрічі на півдорозі між її ринком та моїм ринком, і де кожна з нас купила квіти в останній день, коли ринки ще були відкриті. І зустрічаючись посеред цієї дороги, тобто на бухарестській вулиці Лабіринт, ми обмінялися квітами. Ми практично подарували одна одній квіти під час пандемії, в ізоляції, у той період, коли місто було холодним,
порожнім, закритим, а люди дуже стурбованими. Ми все знімали, інавіть записували гомін міста, тому що ми хотіли засвідчити
цей наш міський перформанс».

Життя квітів продовжувалось у власних будинках артисток, і після висихання
вони були заново винайдені. Роксана Дональдсон: «Я малювала на полотняній
тканині, писала пером їх історію, «це врятовані покинуті квіти» і ці слова змішувалися,
стали кольоровими плямами, на цих кольорових плямах я пошила квіти і отримала предмет
мистецтва, який під час другої частини проєкту виставила на вулиці. Назвала це
Квіти були тут, бо квіти повернулись туди, де були раніше. Ми
залишили їх на вулиці. Кожна із нас залишила по одній роботі: я залишила полотняну
ткатину із квітами, а вона залишила ляльку з сухоцвітів. Ці твори залишились на
стіні, там де їх виставили, у цій вільно-мистецькій виставці, яка саме це
означає, створювати всією душею чисте мистецтво і подарувати його місту,
громаді, безкоштовно, без зайвих умов».

Крістіна Іріан додала: «Ми розпочали проєкт цей вранці, продовжили вдень, а наступного разу
плануємо зустрітися на тій же вулиці, цього разу ввечері, щоб
працювати з предметами, яким ми дали іншої форми. Я в основному використовуватиму форму ляльки і тіні цього предмета, у формулі реактивації
простору».

Чекаємо третьої частини проєкту, яка матиме декілька складових: презентація фільму із життям
квітів, перетворених на предмети мистецтва, виставка з новими творами, в якій інтегровані сухоцвіти, та чергова вулична виставка.