Мрія, що стала реальністю – Музей танцю села Сік

Музей танцю в селі Сік, що знаходится всього в 40 км від Клуж-Напоки, є справді унікальним.

Daniel Onea, 06.06.2023, 06:02

Вирішив назавжди переїхати до Румунії у 2011 році, одружився в трансільванському селі Сік, що знаходится всього в 40 км від Клуж-Напоки, з жінкою яка володіла солоним озером з тими ж властивостями, що і озеро Совата, тому його новим проектом стане організація поїздок з розміщенням в цій місцевості, купанням в солоному озері і танці в Музеї танцю, який він сам тут створив.

Але румунська історія Мішеля ван Лангевельда, уродженця Нідерландів, почалася раніше: Я пристрастний прихильник народних танців і почав займатися танцями у віці 20 років у Нідерландах. Після закінчення школи у вересні 1980 року я пішов до танцювального клубу, і мені так сподобалося, що того ж вечора я записався до клубу і щотижня по півтори години танцював танці країн Європи, Ізраїлю, Америки, звідусіль. У 1984 році, перебуваючи в Амстердамі, я знайшов в антикварній крамниці книгу про Трансільванію та Угорщину. У 1990 році я вперше приїхав до села Сік, де знайшов гарний блакитний будинок з однією порожньою кімнатою. Оскільки мене трохи мучила спрага, я попросив води, і мені принесли палінку. Одна чарка, дві, три, я не знаю точно скільки, але я дуже напився. Вночі мене відвезли в інший будинок, а наступного дня я навіть не знав, де перебуваю. Горе мені! Де я? Я відкрив вікна і не побачив жодних ознак машин, тільки вози і люди в національному одязі. Це було схоже на Алісу в Країні Чудес, і тепер я завжди кажу, що вдруге народився в Сіці.

Мішель ван Лангевельд розповів нам, як він спеціалізувався на народних танцях і, зокрема, на румунських народних танцях: З 1980 року я почав займатися народними танцями, а балканські танці були дуже популярні в Нідерландах. І я думаю, що вивчив близько 60 румунських танців. А в Нідерландах ми танцювали не під живу музику, а під музику, записану на дисках чи касетах. А іноді приїжджали вчителі з Румунії і вчили нас кількох румунських танців. Народні танці часто танцюють у колі, але також і в парах. Я краще за все навчився танцювати в парі, танцюючи угорські танці, але там доводиться імпровізувати. Ти вивчаєш основні кроки стилю, а потім додаєш свої.

Вже не новина, що багато іноземців закохуються в Румунію і залишаються тут, найчастіше даючи нове життя місцям, де саме вони знаходять дім. Саме так розвивалася історія нашого співрозмовника: Для мене це також було великою несподіванкою. Після революції проти комуністичного режиму в Румунії у 1989 році я щороку приїжджав до Румунії. Трансільванські угорці організовували танцювальні табори, де можна було вивчити угорську музику і танці. Я брав участь у багатьох таких таборах у Трансільванії, але я також перетинав Карпати. Я також познайомився з народними танцями Республіки Молдова, які дуже красиві. Я побачив такі красиві місця, що подумав, що Румунія – це справжній музей під відкритим небом. Я дуже люблю традиції, дуже люблю людей, і в 2004 році в Сіці я побачив блакитний трансільванський будинок з дахом, який здався мені дуже романтичним, і я купив його того ж року. Через два дні я пішов до нотаріуса, який привітав мене з покупкою будинку танцю.

Від Мішеля ми також дізналися, що традиції і краса села Сік, автентичний сільський ландшафт змусив його переїхати на постійне місце проживання до Румунії. А від купівлі будинку до перетворення його на музей пройшло небагато часу: Після того, як я купив будинок у 2004 році і дізнався, що це був старий дім танцю, я одразу ж запросив танцювальні колективи танцювати у мене. Я сказав їм, що якщо вони прийдуть у національному одязі, то пиво і палінка будуть безкоштовними. Мені вдалося зібрати півсела. Я знімав і фотографував, і ці фотографії можна побачити на горищі мого будинку в Музеї танцю.

Наразі в Музеї танцю міститься колекція з 460 пар чобіт, які використовуються для традиційного танцю. Ви побачите музичні інструменти, але ви також і потанцюєте, – каже ідеально акліматизований у селі нідерландець Мішель ван Лангевельд, батько цього унікального в країні музею: У мене велика колекція скрипок, контрабасів. Багато туристів приїжджають завдяки туристичному інформаційному бюро в Клуж-Напоці. В селі Сік є дельта, яка називається Stufărișul din Sic. Мені здалося цікавим, що багато японців та ізраїльтян приїжджають сюди в гості. Неподалік розташоване містечко Герла, яке важливе для вірменів звідусіль, але тут також є синагога, яку хочуть відвідати ізраїльтяни. Одного разу я сказав гіду, який приїхав з ізраїльськими туристами, що можу станцювати 200 ізраїльських танців. Я одразу ж почав співати традиційну ізраїльську пісню, і за лічені секунди гід і всі туристи почали танцювати. Екскурсовод, який продовжував ходити з туристами, тепер розповідає туристам, що перші 15 хвилин ми танцюємо, а потім йдемо в музей».

Кімнати будинку-музею зберігають традиційну модель: кімната прикрашена ручною вишивкою, з вишитими подушками та традиційними килимами на ліжку та стінах. Тут також є розписані тарілки, глечики і міні-колекція старих радіоприймачів, що нагадують про часи, коли люди танцювали під музику з радіоприймача. Все це створює атмосферу незабутнього місця в Румунії – Музею танцю з н.п. Сік.